По Гаю темному туга велика ходить:Сокири й Топори затіяли войну,Гай хочуть сплюндрувать і пущі всі пошкодить;Война ся навела на дерево суму;Дуби задумались, осики затремтіли,І клен гнучкий, і в’яз із лиха вниз нагнувсь.Аж ось Сокири вже в Гаю забрязкотіли,І дуб найстарший усміхнувсь.«Не бійтесь! - він гукнув.- Того я і жахався,Як з топорищами сі навісні прийдуть,Аж дерев’яний рід заліза одцурався!Без дерева вони самі нас да не втнуть,От-то було б... але - нехай йому абищо,Якби з Сокирами прийшли і Топорища,Тоді-то був би нам капут».І справді, скілько тут Сокири не бряжчали,Ні дубчика, ні липки не стялиІ тільки де-не-де що кору пописалиДа і додому з тим пішли.
ВІЛ
«Мабуть, на небі звісно стало(Про себе Віл в кошарі гомонів)Про те, що ввесь мій вік я все за двох робивДа й витерпів-таки чимало -Що в плузі силковавсь, копиці волочив,Із ранку у ярмі до півночі ходив,І ще щодня бував і битий!Хазяїна не раз я проклинав,-Тепер зовсім не той хазяїн став:У мене вдовіль їсти й пити,Несуть мені і солі, і крупів,Овса і висівок; наїстись трьом би стало».Аж тут хазяїн шасть у хлівІ, взявши за роги Вола, під ніж повів,Бо, сказано, його годовано на сало.Ти змалку так любив мене, як пугу пес;Чого ж так лащишся тепер до мене, Йване?Чи знаєш, що, як ти чоломкаться ідеш,Чогось мене морозить стане.
ГРІШНИК
В далекій стороні, в якій, про те не знаю,Мабуть, в Німещині, а може, і в Китаї,Хтось разом оженивсь на трьох жінках.Загомонів народ, почувши гріх великий,Жінки голосять так, що страх:«Глянь, що се коять чоловіки!Як їм по три нас можна брать,Так хай позволять нам держать їх хоч по п’ять».Ґвалтують, сказано, навспряжки цокотухи.Ось сяя вісточка і до царя дойшла,А цар був, мабуть, не макуха,Розлютовався він, і злість його взяла.«О! почекайте лиш, не буде в вас охотиЗа живота чортам служить!» -Цар грізно загукав і люльку став палить,І в люльку пхав огонь, і люлька гасла в роті,А далі схаменувсь, за радою послав.Як слідує, в празничному нарядіПред очі царськії совіт вельможний став.Цар двічі кашлянув, рукою ус розгладивІ річ таку премудрую сказав:«Пребеззаконія на світі завелися,А гірше, що в моїй землі!Мені до уст сьогодні донесли -Один паливода (і цар перехрестився)На трьох жінках женився.Щоб царству цілому за його не терпітьБіди од праведного неба,Його вам осудити треба,І смерть страшну йому зробить.Хай царству усьому в наукуВін витерпить такую муку,Щоб з ляку більш ніхто в такий не вскочив гріх.Крий Боже, щоб над ним хто з вас змилосердився!Щоб луснув я, щоб я до вечора сказився,Коли не поведу на шибеницю всіх!»Як річ таку суддя дослухав,Низенько поклонивсь, потилицю почухавІ ну з підсудками про діло мізковать.Над ним морочились трохи не тиждень цілий,І тільки що пили, а мало, кажуть, їли,І так меж себе присудили,Щоб Грішнику тому всіх трьох жінок оддать.Народ сміявсь, і всі були в заботах,Що раду перевіша цар,Аж завтра дивляться, а та погана твар,Той Грішник, сам себе повісив на воротях.
