На ставi пишно Лебедь плив,А Гуси сiрiї край його поринали."Хiба оцей бiляк вас з глузду звiв? -Один Гусак загомонiв,-Чого ви, братця, так баньки повитрiщали?Ми попеластi всi, а вiн один мiж насСвоє пиндючить пiр'я бiлеїКоли б ви тiлько захотiли,Щоб разом, стало бить, вся беседа взялась,Ми б панича сього якраз перемастили".I завелась на ставi геркотня,Гусине дiло закипiло:Таскають, грязь i глей зо днаДа мажуть Лебедя, щоб пiр'я посiрiло.Обмазали кругом - i трохи галас стих;А Лебедь плись на дно - i випурнув як снiг.
ВЕДМЕЖИЙ СУД
Лисичка подала у суд таку бумагу:Що бачила вона, як попеластий ВiлНа панськiй винницi пив, як мошенник, брагу,Їв сiно, i овес, i сiль.Суддею був Ведмiдь, Вовки були пiдсудки.Давай вони його по-своєму судитьТрохи не цiлi сутки."Як можна грiх такий зробить!Воно було б зовсiм не диво,Коли б вiн їв собi м'ясиво",-Ведмiдь сердито став ревiть."А то вiн сiно їв!" - Вовки завили.Вiл щось почав був говорить,Да суддi рiч його спочинку перебили,Бо вiн ситенький був. I так опредiлилиI приказали записать:"Понеже Вiл признався попеластий,Що вiн їв сiно, сiль, овес i всякi сластi,Так за такi грiхи його четвертуватьI м'ясо розiдрать суддям на рiвнi частi,Лисичцi ж ратицi оддать".
ДЯДЬКО НА ДЗВОНИЦI
Iзлiз мiй дядько на дзвоницюТа, знай, гука: "Оце кумедiя яка!Всi люди на землi мов тi перепелицi:Здається бiльший з них не бiльше п'ятака.Гай, гай! Як же вони дрiбненькi!Так ось коли я їх як треба розiбрав!"А мимо йдучи, хтось на дядька показавТа, далебi, мене спитав:"Що то таке, чи щур, чи горобець маленький?"
1840
ГОРОБЦI ДА ВИШНЯ
Глянь, глянь, летять, да їх летить чимало,Куди оце летять з оселі Горобцi?Дивлюсь, у сад, побрались молодцi.На Вишеньцi їх геть-то насiдало,I бенкет зараз пiдняли;Цвiрiнькають, джеркочуть, знай, на ВишнiIз ранку самого до пiзньої пори,Я простий чоловiк, то й взяв собi на мислi,Що Вишеньцi моїй предобре у саду,Що їй превесело, бо як край єї йдуАбо i так коли зирну у сад iз хати,Все звелять горобцi по гiлочках скакати.Ось тиждень як не був, дивлюсь - кат його ма!На Вишеньцi, гостей нема.Чого лишень вони лiтати перестали?Як розiбрав, бодай i не казать!Ох! поти жевжики вчащали,Поки i всi ягоди на Вишнi обдзюбали -Тепер до бiдної нiколи не летять.
ПШЕНИЦЯ
Я бачив, як пшеницю мили:То щонайкращеє зерноУ воду тiльки плись, якраз пiшло на дно,Полова ж, навiсна, пливе собi по хвилi.Привiв мене господь побачить i панiв:Мов простий чоловiк, там iнший пан сидiв,Другi, задравши нiс, розприндившись, ходили.I здумав зараз я, як тiльки поглядiв,Що бачив, як пшеницю мили.
