У лісі хтось розклав Огонь.Було то восени вже пізно;Великий холод був, вітри шуміли грізно,І била ожеледь, і сніг ішов, либонь;Так, мабуть, чоловік біля багаття грівсяТа, ідучи, й покинув так його.Аж ось, не знаю я того,Як сірий Вовк тут опинився.Обмерз, забовтався; мабуть, три дні не їв;Дрижить, як мокрий хірт, зубами, знай, цокоче.Звірюка до Огню підскочив,Підскочив, озирнувсь, мов тороплений, сів(Бо зроду вперше він Огонь узрів):Сидить і сам собі радіє,Що смух його Огонь, мов літом сонце, гріє.І став він обтавать, аж пара з шерсті йде.Із льоду бурульки, що, знай, кругом бряжчали,Уже зовсім пообпадали.Він до Огню то рило підведе,То лапу коло жару сушить,То біля полом’я кудлатий хвіст обтрусить.Уже Огонь не став його лякать.Звірюка думає: «Чого його бояться?Зо мною він як панібрат».Ось нічка утекла, мов стало розсвітать,Мов почало на світ благословляться.«Пора,- Вовк думає,- у лози удирать!»Ну що б собі іти? - ні, треба попрощаться:Скажений захотів Огонь поцілувать,І тілько що простяг своє в багаття рило,А полом’я його дощенту обсмалило.Мій батько так казав: «З панами добре жить,Водиться з ними хай тобі Господь поможе,Із ними можна їсти й пить,А цілувать їх - крий нас Боже!»