Так цитьте лишень, ось я зараз угадаю:Я сучий син, коли оце не він!Увесь мов золотий, а крильця чорні має.
Д я д ь к о
Та будеш, Грицьку, сучий син:Се просто Іволга зоветься;Вона із саду в сад літа,То вишні гарно об’їда,То оббива горох, а в співи не вдається.
Н е б і ж
Так ось коли побачив співака!Яка мальована та штучна птиця!Вертиться, джеркотить, по дереву скака -От се то Соловей.
Д я д ь к о
Се навісна Синиця!І довго так небіж дурненькийМеж птицями знаходив Солов’я;А Соловей собі сіренькийНад ним співав, сховавшись меж гілля.
ХЛОПЦІ
Учора я дививсь, як хлопціГуляли на толоці:Здається, крам там продавав один,Другі в опуки тощо грали,То в дучку булку заганяли,А далі здумали скакати через тин.Хлоп’ята там були і прості, і письменні,І кожний з них по-своєму скакав: -Один летів як навіжений,Знай, визвіривсь на тин, та біля його й став;А інший, голову, мов той москаль, задравши,Пряменько витягнувсь та й скочив через тин,Та як же врізався об землю, вражий син,Колошу розідравши.А виборного хлопченяТак скаче високо, так здорово літає!«Воно мале зовсім, од чого ж так скакає?» -Собі подумав яТа й придивляться став: аж сеє бісеняЯк хоче скочить, то аж в землю присідаєТа й присне разом відтіля!Як ні крути, а правди нігде діти:Коли б, як виборного діти,І другі вміли присідать,То, може б, і вони зуміли так скакать.
