Читать «Нас розсудить бог» онлайн - страница 46

Сп’янілий Ібрагім-паша довгенько ламав собі голову над загадковою постаттю Аскера-паші. Чи він, бува, не з невірних? Виглядає на те, що він тісно пов’язаний з Орликом. Ніяк не розбереш, що це за птиця. «Клятий шайтан», — бурмотів сам до себе солунський паша, рахуючи золоті піястри.

Орликові нездоровилося.

Далека мандрівка із Кракова, в яку він вибрався 17 лютого 1722 року разом із своїм сином Михайлом, секретарем капітаном де Клюаром і довголітнім вірним слугою Каролем, його досить-таки виснажила.

Довелося їм довгенько затриматися в Хотині, бо місцевий турецький сераскер не хотів їх пропустити в дальшу подорож, мовляв, не має він в їхній справі ніякого доручення зі Стамбулу. Остаточно аж восени Порта призначила Орликові Солунь як його тимчасове місце прожитку.

Солунський паша Ібрагім віддав гетьманові для вжитку невеликий чепурний дімок, забраний турками вже давненько у грецького купця за податкову несплату. Дім стояв на затишній вулиці, обсаджений густо деревами, а сусідами були багаті грецькі купці. Перші тижні перебування в Солуні пройшли гетьманові з його прибічниками у прибиранні дому на їхній смак. Опріч того, гетьман ознайомлювався з містом та зложив візити грецькому єпископові Димитрію, як теж турецьким достойникам — солунському паші Ібрагімові, муфтію Норацію та кадію Сулейманові. В дуже короткому часі Орлик став у Солуні видатною особистістю, з якою всі, як турки, так теж й європейські консули та греки, вельми рахувалися й завжди запрошували до себе в гостину.

Але якщо взаємовідносини гетьмана з довкіллям укладалися, так би мовити, непогано, то турбував його несприятливий клімат у Солуні. В городі було страшенно сиро, а восени і взимку дошкульний вітер пронизував до костей. Влітку тут тривали спеки й кидалися всякі хвороби. Гетьман боявся за здоров’я свого сина й жалував, що забрав його зі собою, бо Михайло був дуже тендітний і часто хворів. Навіть гетьманський секретар, капітан де Клюар, загартований вояк і ветеран Карлових кампаній, нарікав на поганий клімат. Проте всі себе потішали тим, що їхній побут у Солуні буде лише тимчасовий і вкоротці вони переїдуть до Царгороду. Поселившися в Солуні, гетьман Орлик і не сподівався, що йому доведеться прожити в тому городі цілих дванадцять років і що там він похоронить свого сина Михайла, який помер одного літа в часі грізної епідемії, що навістила була Солунь.

Аскер-паша — Мировський застав гетьмана Орлика в ліжку. Гетьман здорово застудився, й вірний Кароль приносив йому часто гарячий чай із медом та обтуляв гетьмана теплим ліжником. Орлик зрадів прибуттям Мировського і звелів запровадити його негайно до своєї спальні.