Читать «Нас розсудить бог» онлайн - страница 2
Святомир Фостун
Влітку 1723 року цар Петро, роздратований Полуботковою впертою політикою оборони прав і вольностей Гетьманщини та домаганням, щоб можна було обрати гетьмана за старим козацьким звичаєм, викликав наказного гетьмана, генерального писаря Семена Савича та генерального суддю Івана Черниша до Петербургу. В цей же час він приказав князеві Голіцину вивести козацькі полки на південь, ніби для боротьби проти татар, а насправді, щоб забезпечитися від можливого повстання в Україні. Коли Полуботок прибув до Петербургу, то предложив цареві домагання про повернення Україні її прав і вольностей. Петро вельми озлобився на Полуботка, а коли в додатку до того йому ще наспіла петиція від козацької старшини з табору над річкою Коломаком із проханням повернення всіх прав Україні, включно з вибором гетьмана, цар ув’язнив наказного гетьмана, генерального писаря й генерального суддю.
На початку 1724 року, коли наказний гетьман і його найближчі співробітники неволилися у грізній Петропавлівській фортеці-в’язниці, в Україні були заарештовані — миргородський полковник Данило Апостол, генеральний обозний Яків Лизогуб і генеральний осавул Василь Жураківський. Таким чином уся козацька генеральна старшина, кількох полковників і кільканадцять козацьких адміністративних діячів опинилися у Петропавлівській фортеці-в’язниці. Слідство проти козацької старшини велося аж до грудня 1724 року, а потім було припинене й не закінчилося у зв’язку з несподіваною смертю царя Петра.
В часі слідства помер у в’язниці наказний Гетьман, генеральний писар Семен Савич, а жахлива тюрма підірвала здоров’я багатьох ув’язнених козацьких достойників.
Не багато говориться в книгах історії України про гетьмана-мученика. Погляди істориків-дослідників є також поділені щодо самої особи Павла Леонтієвича Полуботка.
Найдокладніше розповів про. Полуботка та його гетьманування автор «Исторіи Руссовъ», представляючи його як справжнього борця за права й вольності українського народу. Прихильну оцінку Полуботка знаходимо також в праці німця Жана-Бенуа Шерера, який довго проживав у Петербурзі й був добре ознайомлений з історичними подіями, що мали місце в російській імперії у XVII столітті. Історіограф Д. Н. Бантиш-Каменський характеризує Павла Леонтієвича Полуботка як патріотичну, непохитну людину, котра постраждала за свій нарід, і в «Исторіи Малой Руссіи» того ж науковця Павло Полуботок виступає як герой українського народу. Історик Микола Маркевич відмітив у своїх працях, що Полуботок над усе цінив правду, а Україну він любив, як свою рідну матір і за неї завжди заступався.
Критичну оцінку особи наказного гетьмана знаходимо в історика О. М. Лазаревського, який доказував, що Полуботок поводився не краще від іншої козацької старшини й нажив собі величезні багатства. На думку Лазаревського, автор «Исторіи Руссовъ» насвітлив постать Павла Полуботка в надто рожевому світлі.