Читать «Інтерв’ю з колоритним дідом» онлайн - страница 3
Андрій Степанович Крижанівський
— І ви не вгадали,— торжествував розпорядник балу.— Це краватки «Гордіїв вузол» нашого виробництва.
— Невже... Невже всі речі наші?
— Так! — урочисто мовив розпорядник.— Наші. На виставку.
ПРОНЕСИ, ГОСПОДИ...
— Наша секція вийшла в лідери по завалу роботи
Лектори принишкли, мов потерчата.
— Лише один ганебний факт! — гримів, як Саваоф, завідувач секцією.— У клубі села Соколівка наш лектор не зміг відповісти попові, що таке антисвіт і гравітація!
«З тим попом зв’яжись,— зіщулився лектор Фантомасенко.— Усі атеїстичні журнали виписує, антихрист».
— І це в селі, де функціонує церква,— розвінчував зав.
«А до церкви ходять півтори старушенції — резерв геронтології,— подумки поправив Фантомасенко.— Піп молодий, ні в чорта, ні в бога не вірить, гаспид...»
— І є сигнал, що тамтешній піп п’яничка і паливода,— розлягався трубний бас зава.
«Справді,— згадав Фантомасенко,— той стиляжний попик якось відпустив у чайній гріхи механізаторам і студенткам. Ще й проповідував, що голова колгоспу ні біса в гульні не смислить. От чортяка!»
— Цю ситуацію треба виправити!
«Мадонна міа! Що він надумав?»
— Треба дати гідну відсіч!
«От сам і дай. Розспівався, ангел...»
— Треба, нарешті, провчити отця-халамидника...
«Як мені відхреститися?»
— І добряче провчити...
«Забожусь, що на бюлетені».
— Від нас поїде...
«Свят, свят, свят...»
— Досвідчений лектор...
«Пронеси, господи...»
— Товариш Фантомасенкої
У мозочку Фантомасенка розпросторився хор: «Радуйся, ой радуйся, ни-и-во-о, син божий народився...»
Він відчув, що його кроплять.
Розплющив очі — і побачив блідий лик зава. Той лив на Фантомасенка воду просто з графина.
— Боже милосердний,— смикався зав,— що з вами?
— Хіба ж діло, отак, з кондачка, відповідальне завдання давати,— гомоніли навкруг лектори.— Запросто богові душу віддати можна...
ШЕДЕВР
Я переступив поріг кабінету Цезаря Амвросійовича.
— Шедевр готовий? — спитав він.
— Гм... Текст є.
— Художній домисел має місце?
— Не без цього...
— Шедеврально! Велика штука цей художній домисел, га?
— Якщо взяти образні узагальнення...
— Я й кажу: вам, перодряпам, легше — крути, як хочеш. А нас, господарників, за цей самий домисел добряче луплять. Тим паче, за художній... Читай!
Я начепив окуляри і почав:
«Жили-були двоє друзів. І купили вони водночас машини. Перший по шию заліз у борги. Другий фінансово не постраждав. Перший дні і ночі копирсався у моторі. Другий лише підкачував шини. Перший наморочився з гаражем. Другий і тут не мав клопоту. Перший не вилазив зі штрафів. Другого автоінспекція не чіпала. Перший обважнів від поїздок і почав скаржитися на серце. Другий їздив і молодшав, наливався силою.
Бо:
Перший купив автомашину «Москвич».
А другий купив веломашину «Метеор».
Поспішайте! Купуйте велосипеди «Метеор»!»
— Шедеврально! — вигукнув Цезар Амвросійович.—
Музика, кантата, ораторія! «Лісова пісня»! «Шампаніана»! «Крейцерова соната»! Люблю я вас, літераторів, чортів собачих, за художній домисел, їй-право, люблю!
— Я той... не літератор. Я літпрацівник.