Читать «Інтерв’ю з колоритним дідом» онлайн
Андрій Степанович Крижанівський
ЕТЮДИ З МАНЖЕТІВ
ДИСКУСІЯ
Відомий боксер захищав кандидатську дисертацію на тему «Удар — вирішальний фактор диференціального аналізу (розкладу) суперника у боксі».
Виступив опонент.
— Головне у боксі — маневр,— заявив він.
— Ні, удар,— спростував опонента дисертант.
— Ні, маневр,— спростував дисертанта опонент.
— Ні, удар,— захищався претендент на здобуття вченого ступеня.
— Ні, маневр,— перекреслював опонент здобутки претендента.
— Ні, удар!
— Ні, маневр!
— Удар!
— Маневр!
Дисертант ударив.
Опонент не встиг зманеврувати.
Вчена рада одностайно проголосувала за надання дисертантові звання кандидата.
...Інститут оголосив конкурс на заміщення вакансії опонента.
ВАРІАНТ КЛАСИЧНОГО СЮЖЕТУ
У нашій конторі велика радість.
Директор забарикадувався шедеврами світової лірики і невтомно творить віршовані тости-експромти.
Заступник майнув літаком аж на Кавказ за видатним тамтешнім тамадою.
Експерти одностайно включились у змагання на краще оформлення банкетного залу.
Секретарки невтомно розучують естрадний сюрприз «Лиш той бадьорість не втрача, хто може втнути «ча-ча-ча».
Референти впріли у пошуках екзотичних напоїв.
Я добув вітчизняний кальвадос та шотландський самогон і блискавично отримав посаду старшого товарознавця.
У нашій конторі велика радість.
До нас знову їде ревізор.
БАТЬКИ І ДІТИ
— Танцював рок з Галькою?
— Та не рок, а шейк.
— Одна холера. Викаблучувався на шкільному вечорі?
— Таке скажете, тату. Танцював. Все одно, як наш гопак, тільки навпаки.
— І оце витанцював навпаки самі трійки?
— Є така думка, тату, що трійка — оцінка задовільна.
— І в життя на трійках підеш?
— Молодим усюди в нас дорога, тату.
— Хто ж тебе виховував, іроде?
— Ви, тату, школа і громадськість.
— Та-а-к... З передовиць чешеш?
— Газета — наш друг і порадник, тату.
— А-а-а... А якщо я тебе зараз паском по нульовому циклу?
— Не ті часи, тату. Діти — наші квіти. Ще Макаренко писав...
Важка батьківська длань непедагогічно впала нижче синівського попереку. З криком «більше не буду!» юний мораліст вихопився з кульмінаційного моменту і з квартири.
А поруч жив письменник. І слухав пульс життя. Крізь вібропанель. Зараз він пише повість «Боротьба поколінь».
КОНСУЛЬТАЦІЯ ПОСТФАКТУМ
— Дозвольте за ваш столик? Ні, дякую, непитущий... Як засвідчують сумні тости, ви успішно завалили екзаменаційну сесію? Ні, навряд чи зможу допомогти... Думаю, що вся справа у диспропорції. Наука гайнула вперед, а шпаргалізм — могутнє знаряддя інтелектуального прогресу — тупцює на старих позиціях. Отож і трапляються масові поодинокі випадки, коли окремі студенти з’являються на деякі сесії темні як ніч.
Ну, погодьтеся, шановні мікрозоологи... Що? І мікрофілологів теж нема? Ах так, так! Мікробіологи... Вибачте, я людина макро-темна... Отож погодьтеся, що студент і нині тягне шпаргалкову гармошку з рукава, а підручник — з-за пояса. Підручник падає, штани падають, викладач наголошує, що він ще не зовсім дурний, студент з переляку заперечує, і відбувається вульгарна сцена вигнання. Потім невдаха падає ниць перед екзаменатором і белькоче, що напередодні сесії його вкусив кажан. Який примітив!