Читать «Сини Великої Ведмедиці» онлайн - страница 56

— Татанка-йотанка хоче війни? — Шеф де Лю навмисне розмовляв з Відпочиваючим Бізоном мовою дакотів.

— Ми не хочемо нічого, крім прерій і нашого права.

— Білі вожді готові розпочати переговори з Відпочиваючим Бізоном і Токай-іхто.

— Хто вестиме з ними переговори?

— Полковник Джекман у будинку Самуїла Сміта на річці Маніатанка-вакпала.

— Певно, Великий Батько з Вашінгтона не прибуде сам, щоб говорити з Татанка-йотанка?

— Ні, цього він не зробить.

— В такому разі, — в голосі Відпочиваючого Бізона звучав неприхований глум, — і чаклун Відпочиваючий Бізон не вважатиме для себе можливим переступити поріг будинку довгих ножів. Чому два вожді дакотів повинні радитись з одним вождем довгих ножів? Полковник Джекман приїде, гаразд — тоді прибуде й один вождь дакотів…

Відпочиваючий Бізон ніби навмисне трохи розтягнув останнє слово і глянув на Токай-іхто, що мовчки слухав його. Сивоволосий старик із своїми колючими очима і Шеф де Лю втупили погляд у молодого військового вождя.

Токай-іхто вагався.

— Від цих довгих ножів можна чекати зради, — після тривалої паузи приглушено прозвучав його голос. — Бували випадки, коли вони під час переговорів полонили вождів.

Делавар опустив очі і подумав у цю хвилину про Червоного Лиса, що привіз у блокгауз лист від Джекмана. Чи передчував Токай-іхто щось недобре? Тобіас навмисне відразу не відповів на підозру, висловлену молодим вождем. Його очі перебігали з одного вождя на другого. В душі чоловіків, здавалось, тривала мовчазна боротьба, і Шеф де Лю з напруженням чекав, чим вона закінчиться. Відпочиваючий Бізон був загальновизнаним повелителем племені. Він прогнав батька Токай-іхто, і він же силою свого впливу примусив Ведмеже братство і його старійшину Гавандшіту після смерті Маттотаупи знову прийняти до племені його сина, незважаючи на колишні криваві чвари.

Токай-іхто з'явився в племені, наче грім серед ясного неба. Ще недавно чужий і смертельно ненависний усім, він раптом опинився в їхньому середовищі, викликаючи загальний подив і разом з тим страх своїми нечуваними військовими подвигами і розумними порадами. Слава Відпочиваючого Бізона й повага до нього вкоренилися міцно, як дерево. Молодий Токай-іхто — військовий вождь маленького братства — з кожним днем заново відстоював свою гідність, і нікому навіть на мить не повинно було видатися, що сила або відвага сина вигнанця може ослабнути. Бо скрізь чатувала затаєна ненависть до того, від чийого ножа загинув власний брат і багато хоробрих воїнів. Шеф де Лю спостерігав за одним з мовчазних гостей, відрекомендованих йому під ім'ям Шонка, і злякався сповненого ненависті погляду, що його цей гість час від часу крадькома кидав на вождя. Вираз обличчя старого Гавандшіти був також не дуже приязним.

Гнітюча мовчанка знатних гостей тривала довго.

— Отже, Токай-іхто не бажає, — знову почав Відпочиваючий Бізон, поволі вимовляючи слова, — не бажає їхати на переговори у будинок вождя Самуїла Сміта? Вожді і воїни дакотів вважають доцільним перед сокирою війни спробувати домовитись на словах. Вони також готові звіритись на розум і спритність Токай-іхто, який хоч молодий роками, але має досвід старої людини.