Читать «Сюрпризи долі» онлайн - страница 72

— То починай нині, — обняв Олену Пантелій, — тут треба розуміти відмінність між словами «змагання» і «боротьба». Зауваж, «змагання» притаманне грі, а «боротьба» — війні. У грі, якщо хтось програє, то нічого страшного не стається, наступного разу виграє. А от у боротьбі обов’язково хтось гине. Зрештою, і боротьба є грою, лишень дуже жорстокою.

— Ти вважаєш, що я грала з собою в жорстоку гру?

— Звичайно, але правила змінилися.

— Я вдячна Жанові за одну дуже важливу річ, — посміхнулася Олена.

— Яку?

— Він подарував моїй душі музику. Багато хто говорить, що може без неї обійтися, насправді ж вони ніколи її не чули. Та коли пощастить єдиний раз почути, то вже ніколи без неї не зможуть жити. Зрозуміти співзвуччя можна лише тоді, коли серце готове сприйняти. Завдяки цьому я навчилася сприймати красу навіть там, де її важко побачити.

— Більше того, варто поглянути в обличчя будь-якого перехожого і відразу можна побачити, скільки музики в його житті. Про це красномовно розповідають радощі й негаразди. Важливо, щоб люди мали якнайбільше співзвучних акордів.

— Ти справжній Пан, і завдяки тобі я зрозуміла, як важливо поєднувати окреме і загальне. Саме музика вчить нас жити в гармонії.

— Вітаю тебе з перемогою над власною гідрою. Ось ти і засяяла новою зіркою, яку я мрію назвати Селеною, богинею Місяця. Есхіл називав її блискучим оком ночі, а Сапфо бачила її зі смолоскипом у руці.

— Для цього я приїхала на Гідру, — засміялася Олена. — А далі що?

— Будемо видавати твої книжки і продавати.

— Ти так просто про це говориш.

— Тут нічого складного нема. В мене є знайомий видавець, до речі, твій сусід, от з ним і домовимося.

— Це ж дуже дорого коштує.

— Не так і багато. Видамо спочатку «Життя в тіні», а там побачимо, як продаватиметься. Ти й сама побачиш, що робити далі. Я знаю лиш одне — для того, щоб книжка стала успішною, треба написати так, щоб люди могли впізнавати себе в твоїх героях і це приносило користь. Люби своїх героїв, і тоді читачі любитимуть тебе.

— І все ж таки, чому ти вирішив назвати мене Селеною?

— Тому, що ця чарівна богиня, оспівана Гомером, нестямно закохалася в Пана. Найбільшою моєю мрією є здобути твоє кохання. Я терпляче чекатиму, і вірю, що дочекаюся.

Остаточне змагання

Яке мінливе життя. Важко усвідомити, що колишні цінності втратили вартість. Олена звикла до думки, що діти є самостійними і невідомо, де житимуть надалі. Вони накоротко приїхали додому й відразу повернулися в Австрію. Їм запропонували продовжити навчання і працювати над дисертацією. Від такої пропозиції важко відмовитися, а мати не заперечувала, не хотіла ламати їхні долі. Можливо, там вони знайдуть щастя, а може, повернуться на Батьківщину, — вирішувати їм. Нехай самостійно вирішать, де їхнє місце.

Олена більше не почувалася самотньою. За два останні роки навколишній світ достеменно змінився. Вони постійно спілкувалися з Пантелієм по телефону й зустрічалися, як тільки з’являлася нагода. А недавно він приїжджав у їхнє місто на довший час читати курс лекцій з мистецтва реставрації.