Читать «Сюрпризи долі» онлайн - страница 73

Новоспечена письменниця вирішила взяти псевдонім Селена, щоб повністю відмежуватися від колишнього життя. Минулого року відбулася презентація книги «Життя в тіні», яка пройшла напрочуд вдало. Подейкували, що цей роман став своєрідним бестселером. За ним невдовзі мав з’явитися новий — «Сюрпризи долі».

Єдине гнітило Олену — робота над «Змаганням між Аполлоном і Паном» припинилася, бо так і не могла поставити крапку. Мабуть, для цього треба впевнено знати, чого бажає. В її душі щоденно відбувалося змагання між ними, а переможець залишався невизначеним.

— А якщо Аполлон припаде до моїх ніг і цілуватиме їх, благаючи прощення? Як я вчиню? — задавала собі одне й те ж питання Олена.

У душі залишалося відлуння ще не прощеної образи, яка настирливо прагнула сатисфакції. Вона потребувала, щоб сонцесяйний Феб на колінах благав прощення. Книга залишалася недописаною. Яке буде завершення роману, так і складеться майбутнє.

Олена підійшла до дзеркала і почала пильно вдивлятися. Вона знала, що думки віддзеркалюються на обличчі. Недаремно ж кажуть, що воно — дзеркало душі. Цікаво, чи вже видимі зміни? Треба послухати інтермецо.

Музика вмить перенесла в минулі часи. Пригадалися старі образи і самотня дорога. Чарівна мелодія ятрила душу, викликала сльози. Та це тривало лише першу мить, спогади перестали завдавати болю. Колишнє животіння нагадувало темницю, яку тоді вважала раєм. Олена більше не мала бажання повертатися в минуле.

— Я не є баластом, який можна викинути, коли обридне. Якщо немає взаємності, то немає і гармонії почуттів. А в такому разі немає за чим шкодувати.

* * *

На осінь запланували книжковий форум у столиці, на якому мав з’явитися на світ роман «Сюрпризи долі». Пантелій наполягав, щоб Олена обов’язково поїхала і дала кілька інтерв’ю для відомих газет і журналів. Він подбав про виступ на радіо в прямому ефірі та про презентацію книжки.

Олена трохи нервувала, однак хвилювання були марними. Радіопередача виявилася не даремною, багато хто зацікавився маловідомою письменницею і вирішив ознайомитися з її творчістю ближче. Людям остогидла нецензурна лексика, брудні відверті сцени та негатив, який постійно вихлюпується на них з екрана телевізора, радіоефіру та новітньої літератури.

На презентацію, як і очікували, прийшло багато людей. Олена без перестану роздавала автографи. Під час виступу письменниця була дуже натхненною і схвильованою. Їй треба було сконцентрувати увагу, щоб влучно відповідати на запитання журналістів. Вона настільки зосередилася, що не помітила Георгія, який причаївся, наче злодій, у темному кутку.

Феба затягнув до зали знайомий журналіст. Він і гадки не мав, що Селена — псевдонім колишньої дружини. Георгій дивився і не вірив очам. Невже це його благовірна! Які разючі метаморфози. Йому раптом захотілося принизити або образити її, виникло бажання знищити, стерти з лиця землі цю жінку, здерти з неї шкіру, як це вправно робив з іншими. Але сонцесяйний Феб не наважився навіть висунути свого носа вище сусіда, який сидів перед ним.

— Як таке могло статися? — мучило питання.