Читать «Сюрпризи долі» онлайн - страница 71

— Я хочу купити це горнятко, — заворожено промовила Олена. — Мені вже треба йти.

— Нехай вам щастить.

Пантелій чекав на Олену біля магазину.

— Знаєш, у мене після розмови з цією жінкою виникли два задуми.

— Відразу аж два?!

— Розумієш, її, як і мене, колись покинули, наші долі чимось подібні. Я кожного разу запитую себе, чому покидають відданих жінок? Чому розлучаються пари, які довго прожили разом? Кожна історія інша, але щось вони мають спільного.

— І ти маєш відповідь?

— Уяви собі, що так. Усе дуже просто — дисонанс. Я довго думала над цим. Спочатку він непомітний, а далі його дуже важко витримати, і тому від нього стрімголов утікають, покидаючи все. Не допомагають ні благання, ні волання, ні погрози. Причин для дисгармонії багато, вони ховаються за найнепомітнішими дрібницями, які є першопричиною непорозумінь. Вони схожі на мишку, яка стала головним героєм казки про ріпку. Я колись у всьому звинувачувала чоловіків. Насправді ж відповідальність лягає однаковісінько на обох.

— І все ж таки на все є своя причина.

— Мені здається, що знайшла відповідь, принаймні стосовно родин, де лідером є чоловік. Він задає тон, примушує дружину відмовитися від кар’єри. Вона погоджується, значно легше підкоритися, ніж відстояти свою незалежність. Дуже швидко звикає до свого положення і нічого не бажає змінювати. Їй стає зручно прикриватися нестачею часу, магазинами і дітьми. І чим вище він злітає в небеса, тим більше вона приземлюється, переконуючи себе, що небо — не її стихія. Справжня причина полягає у ледарстві, яке підступно сповиває і заколисує.

Їй зручно жити в тіні свого чоловіка, намагаючись бути надійною його підпорою. Успіхи благовірного стали її досягненнями, втратилася потреба розкривати власні таланти. Це жорстоко, але за довгі спільно прожиті роки вона перетворюється на банального споживача чужої слави. Жінка свято переконана, що допомагає чоловікові плисти по бурхливому морі життя. Як не прикро, у цьому разі частенько перетворюється в зайвий баласт, який жорстоко викидають. Чоловікам, які стрімко піднімаються на гребінь хвилі, починає заважати старий тягар, вони прагнуть змін, і з легкістю позбуваються його, хапаючи по дорозі щось свіже. Їм байдуже, що дуже швидко нове також обридне. Вони живуть лише миттю, яка дає нові відчуття, стверджуючи їхню чоловічу міць.

— Добре, то ж у чому полягає перший задум?

— Треба змінити акценти в «Сюрпризах Долі». Багатьом жінкам подобається звинувачувати чоловіків, та саме тут прихована головна помилка. Хочу, щоб моя книжка принесла справжню користь.

— Добре, тепер треба, щоб у жінок також виникло бажання щось змінити. Уяви собі, що ти купила таку книжку, невже, прочитавши її, відразу виконаєш поради? Чи ти знаєш, як треба себе змінити і яку треба мати силу волі, щоби протистояти такому чоловікові, як твій?

— Мабуть, ти маєш рацію, можливо, комусь вона потрапить до рук у відповідний момент і стане останньою соломинкою.

— А який другий задум?

— Почати роман про змагання між Аполлоном і Паном.