Та мовчи вже, бо забуду.Потім не згадаю.Дітей, бачся, годувалаТа в засік ховала.Та очіпок, се вже вранці,Клоччям вимощала,Щоб не знать було, що стрига.Прибралась, ходила,Поки люде домовинуНадворі робили.Доробили, положили,Понесли, сховали…І одна я, як билинаНа полі, осталасьНа сім світі… Були діти,І тих не осталось.Через яр ходилаТа воду носила,Коровай сама бгала,Дочку оддавала,Сина оженила…І… гу…
Циган
Не скигли, бо ти всіх побудиш.
Відьма
Хіба я скиглю, навісний?
Циган
Та добре, добре. Що дальш буде?Розказуй дальше.
Відьма
Що даси?Навариш завтра мамалиги?Я кукурузи принесу.Нагадала! Нагадала!З дочкою ліг спати…Завдав сина у лакеї…Громадою з хатиВиганяли… Нагадала.Я собак дражнилаПопід вікнами з старцями.І байстрят носилаЗа плечима. Щоб привчались…Аж і сам приїхав.Я до його кинулася,Забудучи лихо.Привітав мене, луципер,Бла[го]словив дітокТа й забрав їх у покої…Ростуть мої квіти!Та й виросли. Сина ЙванаОддав якійсь паніУ лакеї. А Наталю…Чи твої циганеВсі поснули?
Циган
Всі поснули.
Відьма
Бо щоб не почулиМого слова. Страшно буде.І ти, старий друже,Злякаєшся, як вимовлю…Чи тобі байдуже?Наталоньку! Дитя своє!Ірод нечестивий!…Занапастив… А до тогоПосилає в КиївМене, бачиш, молитися.Я, дурна, й ходила,І молилась… Ні, цигане,Я марне молилась.Чи в вас єсть бог який-небудь?В нас його немає…Пани вкрали та в шкатуліУ себе й ховають.Вертаюся із Києва —Замкнуті покої.Він узяв її з собоюТа й поїхав з нею,З Наталею… Чи чуєш ти?І остриг, проклятий,Дитя своє. ПолетілаЯ його шукатиВ Волощину. Та й шукаю.Совою літаюНад байраками. Та діток,Діточок шукаю,Наталоньку!… Ні, ні, ні, ні!Я шукаю пана.Розірву!… Возьміть до себеІ мене, цигане,Я медведя водитиму,А як найду ката,То й спущу його на його.Отойді, проклятий!…Ні, не спущу. Сама йогоЗагризу… Чи чуєш?Одружимось, моє серце,Я й досі дівую.А сина вже оженила,А дочка й так буде.Лазитиме попідтинню,Поки найдуть людеНеживою. Чи ти бачив?Там такий хорошийМій син Іван… Ух, холодно!Позич мені грошей,Намиста доброго куплюТа й тебе повішу,А сама піду додому…Дивись, миша, мишаНесе у Київ мишенят.Не донесеш, утопиш десь,Або пан одніме.Чи я найду моїх діток,Чи так і загину?Та й замовкла, мов заснула.Цигане вставали,Розбирали шатро своє,В дорогу рушалиТа й рушили. Пішли степом.І вона, небогаБезталанна, встала мовчкиІ нібито БогуНишком собі помолилась,Та й пошкандибалаЗа циганами. І тихо,Тихенько співала:Кажуть люде, що суд буде,А суду не буде.Бо мене вже осудилиНа сім світі люде.Із-за Дністра пішли циганеІ на Волинь і на Украйну.За селом село миналиВ городи ходили,І марою за собоюПриблуду водили.І співала, й танцювала,Не пила й не їла…Неначе смерть з циганамиПо селах ходила.Потім разом схаменулась,Стала їсти й пити,І ховатись за шатрами,І Богу молитись.Щось таке їй поробилаСтара Маріула.Якимсь зіллям напувала,То воно й минулось.Потім її стала вчитиІ лікарувати,Які трави, що од чогоІ де їх шукати.Як сушити, як варити…Всьому, всьому вчилаМаріула. А та вчиласьТа Богу молилась.Минуло літо, уже й друге,І третє настало;Уже прийшли в Україну…Жаль їй чогось стало?Поклонилась МаріуліЗа науку в ноги,Попрощалась з циганами,Помолилась Богу;Та й пішла собі, небога,На свою країну.«Вернусь, – каже, – хоч поглянуНа дочку, на сина».Не довелось. Пан вернувся,Покинув НаталюВ Московщині. А ти їїЗа Дністром шукала.Сина Йвана молодогоОддали в салдатиЗа те, що ти не навчилаПанів шановати.До кого ж ти прихилишся?Нікого немає!…До людей хились, небого,Люде привітають.Пан, вернувшись, занедужав,Стогне, пропадає.А вона набрала зілляТа пішла в палатиЛічить його, помагати,А не проклинати.Не помогла болящому,Бо не допустили.А як умер, то за йогоБогу помолилась.І жила собі святою,Дівчат научала,Щоб з панами не кохались,Людей не цурались.«А то Бог вас покарає,А ще гірше люде;Люде горді, неправедні,Своїм судом судять».Отак вона научала,Болящих лічила.А з убогим остатньоюКрихтою ділилась.Люде добрі і розумніДобре її знали.А все-таки покриткоюІ відьмою звали.
