Давно те діялось. Ще в школі,Таки в учителя-дяка,Гарненько вкраду п’ятака —Бо я було трохи не голе,Таке убоге – та й куплюПаперу аркуш. І зроблюМаленьку книжечку. ХрестамиІ везерунками з квіткамиКругом листочки обведу.Та й списую СковородуАбо «Три царіє со дари».Та сам собі у бур’яні,Щоб не почув хто, не побачив,Виспівую та плачу.І довелося знов меніНа старість з віршами ховатись,Мережать книжечки, співатиІ плакати у бур’яні.І тяжко плакать. І не знаю,За що мене Господь карає?У школі мучилось, росло,У школі й сивіть довелось,У школі дурня й поховають.А все за того п’ятака,Що вкрав маленьким у дяка,Отак Господь мене карає.Ось слухай же, мій голубе,Мій орле-козаче!Як канаю я в неволі,Як я нужу світом.Слухай, брате, та научайСвоїх малих діток,Научай їх, щоб не вчилисьЗмалку віршовати.Коли ж яке поквапиться,То нищечком, брате,Нехай собі у куточкуІ віршує й плачеТихесенько, щоб Бог не чув,Щоб і ти не бачив.Щоб не довелося, брате,І йому каратись.Як я тепер у неволіКараюся, брате.Неначе злодій, поза валамиВ неділю крадуся я в поле.Талами вийду понад УраломНа степ широкий, мов на волю.І болящеє, побитеСерце стрепенеться,Мов рибонька над водою.Тихо усміхнетьсяІ полине голубкоюПонад чужим полем,І я ніби оживаюНа полі, на волі.І на гору високуюВихожу, дивлюся,І згадую Україну,І згадать боюся.І там степи, і тут степи,Та тут не такії,Руді-руді, аж червоні,А там голубії,Зеленії, мережаніНивами, ланами,Високими могилами,Темними лугами.А тут бур’ян, піски, тали…І хоч би на сміх де могилаО давнім давні говорила.Неначе люде не жили.Од споконвіку і дониніХовалась од людей пустиня,А ми таки її найшли.Уже й твердині поробили,Затого будуть і могили,Всього наробимо колись!О доле моя! Моя країно!Коли я вирвусь з ції пустині?Чи, може, крий Боже,Тут і загину.І почорніє червоне поле…– Айда в казарми! Айда в неволю! —Неначе крикне хто надо мною.І я прокинусь. Поза гороюВертаюсь, крадуся понад Уралом,Неначе злодій той, поза валами.Отак я, друже мій, святкуюОтут неділеньку святую.А понеділок?… Друже-брате!Ще прийде ніч в смердячу хату,Ще прийдуть думи. Розіб’ютьНа стократ серце, і надію,І те, що вимовить не вмію…І все на світі проженуть.І спинять ніч. Часи літами,Віками глухо потечуть.І я кровавими сльозамиНе раз постелю омочу.Перелічу і дні і літа.Кого я, де, коли любив?Кому яке добро зробив?Нікого в світі, нікому в світі.Неначе по лісу ходив!А малась воля, малась сила,Та силу позички зносили,А воля в гостях упиласьТа до Миколи заблудила…Та й упиваться зареклась.Не поможе милий Боже,Як то кажуть люде.Буде каяння на світі,Вороття не буде.Благаю Бога, щоб світало,Мов волі, світу сонця жду.Цвіркун замовкне; зорю б’ють.Благаю Бога, щоб смеркало,Бо на позорище ведутьСтарого дурня муштровати.Щоб знав, як волю шанувати,Щоб знав, що дурня всюди б’ють.Минають літа молодії,Минула доля, а надіяВ неволі знову за своє,Зо мною знову лихо дієІ серцю жалю завдає.А може, ще добро побачу?А може, лихо переплачу?Води Дніпрової нап’юсь,На тебе, друже, подивлюсь.І може, в тихій твоїй хатіЯ буду знову розмовлятиЗ тобою, друже мій. Боюсь!Боюся сам себе спитати, —Чи се коли сподіється?Чи, може, вже з небаПодивлюсь на Україну,Подивлюсь на тебе.А іноді так буває,Що й сльози не стане;І благав би я о смерті…Так ти, і Украйна,І Дніпро крутоберегий,І надія, брате,Не даєте мені БогаО смерті благати.
