Аж кишитьНевольника у СіракузахВ льохах і тюрмах. А МедузаВ шинку з старцями п’яна спить.От-от прокинеться… І потом,І кров’ю вашою, деспоти,Похмілля справить.Скрізь шукалаДитину мати. Не найшлаІ в Сіракузи поплила.Та там уже його в кайданахНайшла, сердешная, в тюрмі.Не допустили й подивитись,І мусила вона сидітьКоло острога. Ждать, і ждать,Як Бога з неба виглядатьСвойого сина, аж поки-тоЙого в кайданах поженутьБульвар мести.А в Римі свято.Велике свято! Тиск народу,Зо всього царства воєводи,Преторіане і сенат,Жерці і ліктори стоятьКруг Капітолія. І хоромСпівають гімн і курять димЗ кадил і амфор. І з соборомІде сам кесар. Перед нимІз бронзи литую статуюСамого кесаря несуть.
VII
Непевне видумали святоПатриції-аристократиІ мудрий кесарів сенат.Вони, бач, кесаря хвалилиНа всі лади, що аж остилоСамим їм дурня вихвалять,То, заразом щоб доканать,Вони на раді й присудили,Щоб просто кесаря назватьСамим Юпітером, та й годі.І написали воєводамПо всьому царству: так і так.Що кесар Бог. Що більш од Бога!І майстрові дали куватьІз бронзи кесаря. До тогоТак, нотабене, додали,Що бронзовий той кесар будеІ милувать. Сердешні люде,Неначе в ірій, потяглиУ Рим на прощу. ПриплилаІз Сіракуз і та небогаБлагати кесаря і Бога.І чи одна вона? Мій Боже!Прийшло їх тисячі в сльозах,Прийшло здалека.Горе з вами!Кого благати ви прийшли?Кому ви сльози принесли?Кому ви принесли з сльозамиСвою надію? Горе з вами,Раби незрячії! Кого?Кого благаєте, благії,Раби незрячії, сліпії!Чи ж кат помилує кого?Молітесь Богові одному,Молітесь правді на землі,А більше на землі нікомуНе поклонітесь. Все брехня —Попи й царі…
VIII
Перед Нероном,Перед Юпітером новим,Молились вчора сенаториІ всі патриції, і вчораЛилася Божа благодать.Кому чи чином, чи грошима,Кому [в] аренду Палестину,Байстрятам дещо. А комуСамі благоволили датьСвою підложницю в супруги,Хоча й підтоптану. Нічого,Аби з-під кесаря. А в когоСестру благоволили взятьУ свій гарем. І се нічого.На те він Бог, а ми під БогаСебе повинні підкладать,Не тілько сестер.Преторіане помолились,Преторіанам дав указ,Щоб все, що хочуть, те й робили,А ми помилуємо вас.І ви, плебеї-гречкосії,І ви молилися, та васНіхто не милує. Не вміютьВас і помиловать гаразд!
IX
На третій день уже пустилиМолитися за християн.І ти приходила, молилась,І милосердий істуканЗвелів везти із СіракузиУ Рим в кайданах християн.І рада ти, і веселаКумирові зновуПомолилась. А кумир той,Юпітер той новий,Ось побач, якеє святоБуде завдаватиВ Колізеї. А тим часомІди зострічатиСвого сина. Та не дужеРадій лиш, небого.Ще не знаєш ти новогоЛаскавого бога.А поки що з матерямиАлкідова матиПішла його зострінути,Святих привітатиНа березі. Пішла єси,Трохи не співаєшТа кесаря-ЮпітераХвалиш-вихваляєш:– От Юпітер, так Юпітер!Не жаль і назватиЮпітером. А я, дурна,Ходила благатиУ Афіни Юпітера.Дурна, більш нічого! —І нищечком помолиласьКесареві-богу.Та й пішла понад болотом,На Тібр поглядає.А по Тібру із-за гаюБайдак випливаєЧи галера. На галеріВезуть твого синаЗ неофітами в кайданах.А твоя дитинаЩе й до щогли прикована —Не неофіт новий,А апостол великогоХристового слова.Отакий-то він. Чи чуєш?У путах співаєТвій мученик.– Псалом новий ГосподевіІ новую славуВоспоєм честним собором,Серцем нелукавим.Во псалтирі і тимпаніВоспоєм благая,Яко Бог кара неправих,Правим помагає.Преподобнії во славіІ на тихих ложахРадуються, славословять,Хвалять ім’я Боже.І мечі в руках їх добрі,Острі обоюду,На отмщеніє язикамІ в науку людям.Окують царей неситихВ залізніє пута,І їх славних оковамиРучними окрутять.І осудять неправеднихСудом своїм правим,І вовіки стане слава,Преподобним слава
