Не в нашім краю, Богу милім,Не за гетьманів і царів,А в римській ідольській земліСе беззаконіє творилось.Либонь, за Декія-царя?Чи за Нерона-сподаря?Сказать запевне не зумію.Нехай за Нерона.РосіїТойді й на світі не було,Як у Італії рослоМале дівча. І красотою,Святою, чистою красою,Як тая лілія, цвіло.Дивилася на неї матиІ молоділа. І дівчатіЛюдей шукала. І найшла.Та, помолившись ГіменеюВ своїм веселім гінекею,В чужий веселий одвела.Незабаром зробилась матиІз доброї тії дівчати:Дитину-сина привела.Молилася своїм ПенатамІ в Капітолій принеслаНемалі жертви. УблагалаКапітолійський той синкліт,Щоб первенця її віталиСвятії ідоли. ГоритьІ день і ніч перед ПенатомСвятий огонь. Радіє мати:В Алкіда син її росте,Росте, лицяються гетериІ перед образом ВенериЛампаду світять.
II
Тойді вже сходила зоряНад Віфлеємом. Правди слово,Святої правди і любовіЗоря всесвітняя зійшла!І мир і радость принеслаНа землю людям. Фарисеї,І вся мерзенна ІудеяЗаворушилась, заревла,Неначе гадина в болоті.І Сина Божія во плотіНа тій Голгофі розп’ялаМежи злодіями. І спали,Упившись кровію, кати,Твоєю кровію. А ТиВозстав од гроба, слово встало,І слово правди понеслиПо всій невольничій земліТвої апостоли святії.
III
Тойді ж ото її Алкід,Та ще гетери молодії,Та козлоногий п’яний дідНад самим Аппієвим шляхомУ гаї гарно роздяглись,Та ще гарніше попились,Та й поклонялися Пріапу.Аж гульк!… Іде святий ПетроТа, йдучи в Рим благовістити,Зайшов у гай води напитисьІ одпочити. – Благо вам! —Сказав апостол утомленнийІ оргію благословив.І тихим, добрим, кротким словомБлаговістив їм слово нове,Любов, і правду, і добро,Добро найкращеє на світі,То братолюбіє. І ситийІ п’яний голий отой Фавн,І син Алкід твій, і гетери —Всі, всі упали до земліПеред Петром. І повелиДо себе в терми на вечерюТого апостола…
IV
І в термах оргія. ГорятьЧертоги пурпуром і златом,Куряться амфори. ДівчатаТрохи не голії стоятьПеред Кіпридою і владСпівають гімн. ПриуготованВеселий пир. І поляглиНа ложах гості. Регот! Гомін!Гетери гостя привелиСивобородого. І словоІз уст апостола святогоДрагим єлеєм потекло.І стихла оргія. А жрицяКіприди, оргії цариця,Поникла радостним челомПеред апостолом. І встала,І всі за нею повставали,І за апостолом пішлиУ катакомби. І єдинийТвій син Алкід пішов за нимиІ за апостолом святим,За тим учителем своїм.А ти весела вийшла з хатиНа шлях із гаю виглядатиСвого Алкіда. Ні, нема.Уже й не буде. Ти самаПомолишся своїм Пенатам,Сама вечерять сядеш в хаті.Ні, не вечерять, а ридать,Ридать, і долю проклинать,І сивіть, кленучи. І горе!Умреш єси на самоті,Мов прокаженна!
V
На хрестіСтремглав повісили святогоТого апостола Петра.А неофітів в СіракузиВ кайданах одвезли. І синАлкід, твоя дитина,Єдиная твоя родина,Любов єдиная твоя,Гниє в неволі, в кайданах.А [ти], прескорбная, не знаєш,Де він канає, пропадає!Ідеш шукать його в Сибір,Чи теє, в Скіфію… І ти…І чи одна ти? Божа Мати!І заступи вас і укрий!Нема сім’ї, немає хати,Немає брата, ні сестри,Щоб незаплакані ходили,Не катувалися в тюрміАбо в далекій стороні,В британських, галльських легіонахНе муштровались! О Нероне!Нероне лютий! Божий суд,Правдивий, наглий, серед шляхуТебе осудить. ПрипливутьІ прилетять зо всього світаСвятиє мученики. ДітиСвятої волі. Круг одра,Круг смертного твого предстанутьВ кайданах. І… тебе простять.Вони брати і християни,А ти собака! Людоїд!Деспот скажений!
