Читать «Поезія 1847 – 1861» онлайн - страница 36
Тарас Григорович Шевченко
С[отник]
Та одчепись, божевільна.Дивись лишень, коси,Мов русалка, розтріпала…А чому ти й досіНіколи не вплетеш кісникиОті, що тітка привезла?…Н[астуся]
Якби пустили на музики,То я б кісники заплела,Наділа б жовті черевики,Червону б юпку одягла,Заквітчала б барвінком коси…С[отник]
Стривай, стривай, простоволоса!Дурненька, де б же ти взялаТого барвінку заквітчатись?Н[астуся]
А коло тину! Там такийПоріс зелений, та хрещатий,Та синій! Синій-голубийЗацвів…С[отник]
Не будеш дівувати.Н[астуся]
А що ж, умру хіба?С[отник]
Ба ні,А снилось восени мені,Тойді, як щепи ми щепили…Як приймуться… мені приснилось,Як приймуться, то восениТи вийдеш заміж.Н[астуся]
Схаменись!!І щепи ваші поламаю…С[отник]
І як барвінок зацвіте…Н[астуся]
То я й барвінок позриваю.С[отник]
А од весілля не втечеш!Н[астуся]
Ба ні, втечу, та ще й заплачу.(Плаче).
С[отник]
Дурна ти, Насте, як я бачу,І посміяться не даси…Хіба не бачиш, я жартую.Піди лиш скрипку принесиТа з лиха гарно потанцюєш,А я заграю…Н[астуся]
Добре, тату.(І веселенька шасть у хату).
С[отник]
Ні, трохи треба підождать.Воно б то так! Та от що, брате:Літа не ждуть! літа летять,А думка проклята мароюДо серця так і приросла…А ти вже й скрипку принесла?Яку ж ми вчистимо з тобою?Н[астуся]
Е, ні, стривайте, цур не грать.А то не буду й танцювать,Поки барвінку не нарвуТа не заквітчаюсь. Я зараз!Іде недалечко, рве барвінок, квітчається і співає. А сотник налагожує скрипку.
С[отник]
Отже одна вже й увірвалась.Стривай, і другу увірву…Н[астуся]
(вертається заквітчана, співаючи)
«Якби мені крила, крилаСоколинії,Полетіла б я за милим,За дружиною.Полетіла б у діброву,У зелений гай,Полетіла б, чорноброва,За тихий Дунай».Тим часом, як вона співає, у садочок входить молодий хлопець в солом’яному брилі, в короткому синьому жупанку, в зелених шароварах, з торбиною за плечима і з нагаєм.
П[етро]
З тим днем, що сьогодня! Боже, помагай!Н[астуся]
Тату! тату! Петро! Петро! Із Києва прийшов!С[отник]
А, видом видати, слихом слихати. Чи по волі, чи по неволі?П[етро]
По волі, тату, та ще й богословом…С[отник]
Ов!Н[астуся]
Богословом?! Аж страшно!С[отник]
Дурна, чого ти боїшся! (Підходить до сина, хрестить його і цілує). Боже тебе благослови, моя дитино! Настусю! Поведи його в покої та нагодуй, бо він ще, може, й не обідав.
П[етро]
Та таки й так. (Іде в світлицю з Настусею).
С[отник]
(сам)
І даровав же мені БогТаке дитя, такого сина!І богослов уже. Причина,Причина мудрая.
