У тієї КатериниХата на помості,Із славного ЗапорожжяНаїхали гості.Один Семен Босий,Другий Іван Голий,Третій славний вдовиченкоІван Ярошенко.«З’їздили ми ПольщуІ всю Україну,А не бачили такої,Як се Катерина».Один каже: «Брате,Якби я багатий,То оддав би все золотоОцій КатериніЗа одну годину».Другий каже: «Друже,Якби я був дужий,То оддав би я всю силуЗа одну годинуОцій Катерині».Третій каже: «Діти,Нема того в світі,Чого б мені не зробитиДля цієї КатериниЗа одну годину».Катерина задумаласьІ третьому каже:«Єсть у мене брат єдинийУ неволі вражій!У Криму десь пропадає,Хто його достане,То той мені, запорожці,Дружиною стане».Разом повставали,Коней посідлали,Поїхали визволятиКатриного брата.Один утопивсяУ Дніпровім гирлі,Другого в КозловіНа кіл посадили.Третій, [Іван] Ярошенко,Славний вдовиченко,З лютої неволіІз БакчисараюБрата визволяє.Заскрипіли рано дверіУ великій хаті.Вставай, вставай, Катерино,Брата зострічати.Катерина подивиласьТа й заголосила:«Це не брат мій, це мій милий,Я тебе дурила…»«Одурила!…» – І КатринаДодолу скотиласьГоловонька… «Ходім, брате,З поганої хати».Поїхали запорожціВітер доганяти.Катерину чорнобривуВ полі поховали,А славнії запорожціВ степу побратались.
* * *
Утоптала стежечкуЧерез яр,Через гору, серденько,На базар.Продавала бубликиКозакам,Вторговала, серденько,П’ятака.Я два шаги, два шагиПропила,За копійку дудникаНайняла.Заграй мені, дуднику,На дуду,Нехай своє лишенькоЗабуду.Отака я дівчина,Така я!Сватай мене, серденько,Вийду я.
[ЦАРІ]
Старенька сестро Аполлона,Якби ви часом хоч на часПридибали-таки до нас,Та, як бувало во дні они,Возвисили б свій Божий гласДо оди пишно-чепурної,Та й заходилися б обоєЦарів абощо воспівать.Бо як по правді вам сказать,То дуже вже й мені самомуОбридли тії мужики,Та паничі, та покритки.Хотілося б зогнать оскомуНа коронованих главах,На тих помазаниках Божих…Так що ж, не втну, а як поможешТа як покажеш, як тих птахСкубуть і патрають, то, може,І ми б подержали в рукахСвятопомазану чуприну.Покиньте ж свій святий Парнас,Придибайте хоч на годинуТа хоч старенький Божий гласВозвисьте, дядино. Та ладомТа добрим складом хоть на час,Хоть на годиночку у насТу вінценосную громадуПокажем спереду і ззадуНезрячим людям. В добрий часЗаходимось, моя порадо.
