У неділеньку та ранесенько,Ще сонечко не зіходило,А я, молоденька,На шлях, на дорогуНевеселая виходила.Я виходила за гай на долину,Щоб не бачила мати,Мого молодогоЧумака з дорогиЗострічати.Ой зострілась яЗа тими лозамиТа з чумацькими возами.Ідуть його воли,Воли половії,Ідуть, ремиґають,А чумаченька мого молодогоКоло воликів немає.Ой копали йому в степу при дорозіТа притиками яму,Завернули його у тую рогожуТа й спустили ІванаУ ту яму глибокуюНа високій могилі.Ой Боже милий! милий, милосердий,А я так його любила.
* * *
У неділеньку у святую,У досвітнюю годину,У славному-преславномуМісті в ЧигириніЗадзвонили в усі дзвони,З гармати стріляли,Превелебную громадуДокупи скликали.З святими коровгамиТа з Пречистими образамиНарод з попамиЗ усіх церков на гору йде,Мов та Божа пчола, гуде.З монастиря святогоУ золоті, аж сяє,Сам архімандрит вихожає,Акафіст читає,Поклони покладає.Поважно та тихоУ раннюю поруНа високу горуСходилися полковники.І військо, як море,З знаменами, з бунчугамиЗ Лугу виступалоТа на трубах вигравало.І на горі разом стало.Замовкли гармати,Оніміли дзвони,І громада покладаєЗемниє поклони.Молебствіє архімандритСам на горі править,Святого Бога просить, хвалить,Щоб дав їм мудрості дознати,Гетьмана доброго обрати.І одногласне, одностайнеГромада вибрала гетьмана —Преславного Лободу Івана,Лицаря старого,Брата військового.У труби затрубили,У дзвони задзвонили,Вдарили з гармати,Знаменами, бунчугамиГетьмана укрили.Гетьман старий ридає,До Бога руки знімає,Три поклони покладаєВеликій громадіІ, мов дзвоном дзвонить,Говорить:– Спасибі вам, панове-молодці,Преславнії запорожці,За честь, за славу, за повагу,Що ви мені учинили,А ще б краще ви зробили,Якби замість старогоТа обрали молодогоЗавзятого молодця,Преславного запорожцяПавла Кравченка-Наливайка.Я стар чоловік, нездужаю встати,Буду йому пораду давати,По-батьківській научати,Як на ляха стати.Тепер прелютая годинаНа нашій славній Україні.Не мені вас, братця,На ляха водити.Не мені тепер, старому,Булаву носити.Нехай носить НаливайкоКозакам на славу,Щоб лякались вражі ляхиУ своїй Варшаві. —Громада чмелем загула,У дзвони задзвонили,Гармата заревла,І бунчугами вкрилиПреславного запорожцяПавла Кравченка-Наливайка.
