Чи то на те Божа воля?Чи такая її доля?Росла в наймах, виростала,З сиротою покохалась.Неборак, як голуб, з нею,З безталанною своєю,Од зіроньки до зіронькиСидять собі у вдівоньки.Сидять собі, розмовляють,Пречистої дожидають.Дождалися… З ЧигиринаПо всій славній УкраїніЗаревли великі дзвони,Щоб сідлали хлопці коні,Щоб мечі-шаблі гострилиТа збирались на веселля,На веселе погуляння,На кроваве залицяння.У неділеньку та ранесенькоСурми-труби вигравали.В поход, у дорогу славні компанійціДо схід сонечка рушали.Випроважала вдова свого сина,Ту єдиную дитину.Випроважала сестра свого брата.А сірому сиротинаВипроважала: коня напувалаДо зірниці із криниці,Виносила збрую – шаблю золотуюІ рушницю-гаківницю.Випроважала три поля, три милі,Прощалася при долині.Дарувала шиту шовками хустину,Щоб згадував на чужині.Ой хустино, хустиночко!Мережана, шита.Тілько й слави козацької —Сіделечко вкрити.Вернулася, журилася,На шлях битий дивилася.Квітчалася, прибиралась,Що день Божий сподівалась.А в неділеньку ходилаВиглядати на могилу.Мина літо, мина й друге,А на третє линутьПреславнії компанійціВ свою Україну.Іде військо, іде й друге,А за третім стиха —Не дивися, безталанна, —Везуть тобі лихо.Везуть труну мальовану,Китайкою криту.А за нею з старшиноюІде в чорній свитіСам полковник компанійський,Характерник з Січі.За ним ідуть єсаулиТа плачуть, ідучи.Несуть пани єсаулиКозацькую збрую:Литий панцир порубаний,Шаблю золотую,Три рушниці-гаківниціІ три самопали…А на зброї… козацькаяКров позасихала.Ведуть коня вороного,Розбиті копита…А на йому сіделечко,Хустиною вкрите.
ЧЕРНЕЦЬ
У Києві на ПодоліБуло колись… І ніколиНе вернеться, що діялось,Не вернеться сподіване,Не вернеться… А я, брате,Таки буду сподіватись,Таки буду виглядати,Жалю серцю завдавати.У Києві на ПодоліБратерськая наша воляБез холопа і без пана,Сама собі у жупаніРозвернулася весела,Аксамитом шляхи стеле,А єдвабном застилаєІ нікому не звертає.У Києві на ПодоліКозаки гуляють.Як ту воду, цебром-відромВино розливають.Льохи, шинки з шинкарками,З винами, медамиЗакупили запорожціТа й тнуть коряками.А музика реве, грає,Людей звеселяє.А із Братства те бурсацтвоМовчки виглядає.Нема голій школі волі,А то б догодила…Кого ж то там з музикоюЛюде обступили?В червоних штанях аксамитнихМатнею улицю мете.Іде козак. – Ох, літа! літа!Що ви творите? – На тоте жСтарий ударив в закаблуки,Аж встала курява! Отак!Та ще й приспівує козак:– По дорозі рак, рак,Нехай буде так, так.Якби таки молодиціПосіяти мак, мак.Дам лиха закаблукам,Дам лиха закаблам,Останеться й передам.А вже ж тії закаблукиНабралися лиха й муки!Дам лиха закаблукам,Дам лиха закаблам,Останеться й передам!Аж до Межигорського СпасаПотанцював сивий.А за ним і товариствоІ ввесь святий Київ.Дотанцював аж до брами,Крикнув: «Пугу! пугу!Привітайте, святі ченці,Товариша з Лугу!»Свята брама одчинилась,Козака впустили,І знов брама зачинилась,Навік зачиниласьКозакові. Хто ж цей сивийПопрощався з світом?Семен Палій, запорожець,Лихом не добитий.Ой, високо сонце сходить,Низенько заходить.В довгій рясі по келіїСтарий чернець ходить.Іде чернець у ВишгородНа Київ дивитись,Та посидіть на пригорі,Та хоч пожуритись.Іде чернець ДзвонковуюУ яр воду питиТа згадує, як то тяжкоБуло жити в світі.Іде чернець у келіюМеж стіни німіїТа згадує літа свої,Літа молодії.Бере письмо святе в руки,Голосно читає…А думкою чернець старийДалеко літає.І тихнуть Божії словаІ в келії, неначе в Січі,Братерство славне ожива.А сивий гетьман, мов сова,Ченцеві зазирає в вічі.Музика, танці і Бердичів.Кайдани брязкають… Москва,Бори, сніги і Єнісей…І покотились із очейНа рясу сльози… Бий поклони!І плоть старечу усмиряй.Святе писаніє читай,Читай, читай та слухай дзвона,А серцеві не потурай,Воно тебе в Сибір водило,Воно тебе весь вік дурило.Приспи ж його і занехайСвою Борзну і Фастовщину,Загине все, ти сам загинеш.І не згадають, щоб ти знав…І старець тяжко заридав.Читать писаніє покинув.Ходив по келії. Ходив,А потім сів і зажурився:– Для чого я на світ родився,Свою Україну любив? —До утрені завив з дзвіниціВеликий дзвін. Чернець мій встав,Надів клобук, взяв патерицю,Перехрестився, чотки взяв…І за Україну молитисьСтарий чернець пошкандибав.
