Мені тринадцятий минало.Я пас ягнята за селом.Чи то так сонечко сіяло,Чи так мені чого було?Мені так любо, любо стало,Неначе в Бога…Уже прокликали до паю,А я собі у бур’яніМолюся Богу… І не знаю,Чого маленькому меніТойді так приязно молилось,Чого так весело було.Господнє небо, і село,Ягня, здається, веселилось!І сонце гріло, не пекло!Та недовго сонце гріло,Недовго молилось…Запекло, почервонілоІ рай запалило.Мов прокинувся, дивлюся:Село почорніло,Боже небо голубеєІ те помарніло.Поглянув я на ягнята —Не мої ягнята!Обернувся я на хати —Нема в мене хати!Не дав мені Бог нічого!…І хлинули сльози,Тяжкі сльози!… А дівчинаПри самій дорозіНедалеко коло менеПлоскінь вибирала,Та й почула, що я плачу.Прийшла, привітала,Утирала мої сльозиІ поцілувала…Неначе сонце засіяло,Неначе все на світі сталоМоє… лани, гаї, сади!…І ми, жартуючи, погналиЧужі ягнята до води.Бридня!… А й досі, як згадаю,То серце плаче та болить,Чому Господь не дав дожитьМалого віку у тім раю.Умер би, орючи на ниві,Нічого б на світі не знав.Не був би в світі юродивим.Людей і [Бога] не прокляв!
N. N.
О, думи мої! О, славо злая!За тебе марно я в чужому краюКараюсь, мучуся… але не каюсь!…Люблю, як щиру, вірну дружину,Як безталанную свою Вкраїну!Роби, що хочеш, з темним зо мною,Тільки не кидай, в пекло з тобоюПошкандибаю…………………………………………………..Ти привіталаНерона лютого, Сарданапала,Ірода, Каїна, Христа, Сократа,О непотребная! Кесаря-катаІ грека доброго ти полюбилаОднаковісінько!… Бо заплатили.А я, убогий, що принесу я?За що сірому ти поцілуєш?За пісню-думу?… Ой гаю, гаю,Й не такі, як я, дармо співають.І чудно й нудно, як поміркую,Що часто котяться голови буїЗа теє диво! Мов пси, гризутьсяБрати з братами, й не схаменуться.А теє диво, всіми кохане:У шинку покритка, а люде п’яні!
