Читать «Залізна шапка Арпоксая» онлайн - страница 44

Елісса щипнула Мишка і пискнула:

— Ой, показують наш будинок.

— Угу, — буркнув Мишко і відштовхнув Еліссу.

Елісса уроку не засвоїла. Рука її нишпорила, а складені пальчики видавали бажання щипнути Мишка ще раз. Хлопчик відійшов. Елісса дивилася на картинку і тюпала за товаришем слідом. Схопила його за руку і трясла нею, мов у лихоманці. Зі захватом пищала:

— Мишо, он мій братик.

— Салют, Лулю! — закричав Мишко, який чомусь неймовірно зрадів.

— Салют, братику! Ми тут! Ми тебе бачимо! — попискувала в унісон Елісса.

— Та вгамуйтеся! Ви! — сердито гримали на дітей скіфи з усіх боків.

Хтось їх грубо штовхнув. Вони разом обернулися. Неандерталець скрутив пудового кулака і похитував ним. Гундзя красномовно скрипнув зубами.

Чому Лулі годував Тіфона?

Даремно вояки гримали на двійко дітей і погрожували їм. Ні на перше, ні на друге вони належно не відреагували. Віртуальні картинки, які так вправно з нічого створив шаман, дітей приголомшили. Вони невідривно дивилися на Лулю. На Лулю, в якого нещодавно в животі крутило і який чкурнув до кущів. Наразі він жваво бігає. Де саме? Приміщення нагадує напівтемний льох, погано освітлений каганцем. Там видно широченні корзини, наповнені городиною, пузаті горщики та мішки. Чути скімлення Тіфона і те, як Лулі лагідно белькотить, немовбито втішає звіра. Ось Лулі порпається в корзині, щось із неї виймає. На наступній картинці Лулі з важенним шматком брунатного кольору. Ось Лулі жбурнув шматок собі під ноги. Той провалився крізь землю. Тіфон загарчав, ляскаючи зубами.

І Мишко про все здогадався: Лулі через отвір у підлозі годував Тіфона! Одначе слідом виникло запитання: Чому Лулі годує підземного монстра?

Мишко скосив очі на Еліссу. Розгублене обличчя дівчинки без слів говорило: поведінка брата не зрозуміла. Для обох побачене було відкриттям.

Картинки разом із білястим платом зникли. Скіфи вискочили на коней і погнали їх у бік Пурпурового палацу. Мишко проводжав вершників поглядом, аж поки вони не зникли.

Елісса прийшла до тями. Обсмикнула сукенку, стріпнула дрібушками. На розтяг мовила:

— Братик у підвалі. Що братик у підвалі робить?

— Схоже на те, що годує Тіфончика, — відповів Мишко.

— Братик спускався у підвал щодня. Братик виносив звідти для кухаря у торбинці муку, у горщечках мед і олію. Але чому братик нині там? — гадала дівчинка.

Мишко взяв задумливу дівчинку за руку.

— Ходімо до Лулі.

— Гаразд.

Однак Еліссі вистачило сил не надовго. Вона зупинилася. Плаксиво жалілася:

— Від голоду в мене голова крутиться, а ноги плутаються. Я ще впаду. Ходімо повільніше.