Читать «Залізна шапка Арпоксая» онлайн - страница 39

На цьому місці докори сумління Мишка обірвалися. Скіл сумовитим голосом сказав:

— Браття, я велів сурмачеві всіх скликати, щоб попередити: Фортуна від нас чомусь відвернулася. Скарбу не знайшли. Якщо його не знайдемо, то понесемо тяжку покуту. Закон Степу гласить: «Хто запродався ворогові, не має пам’яті в серці, не береже реліквій, той повинен піти з отчого краю, бо його не гідний». Царство царя Скопасіса піде світ за очі. А разом із ним і ми — царська сотня блискавичного реагування. Бо ми не виправдали сподівань, не знайшла реліквію, не повернула її.

Натовп розтривожився.

— Чому так сумно Скіле, — пробасив здоровенний вояка з ногами-колесами.

«О, Неандерталець!» — про себе вигукнув Мишко.

Він узнав у цьому мускулистому русявому воякові свого кривдника. Той басом зауважив:

— На майдані, Скіле, не всі. Нема розвідників, якими командує Мук. Хлопці ось-ось принесуть нам радісну новину. Треба їх почекати.

— Правильно зауважив Гмиря, — лунали звідусіль голоси. — Мук з хлопцями відсутній.

Скіл окинув натовп швидким зором. Сказав убік:

— Дивно, що не прибули. Вони же чули звуки горну.

Лулі, який частіше ніж завше підшморгував і смикався, чомусь обхопив руками живіт. Хлопчик жалісливо стогнав і страхітливо заводив очі під лоба. Торсав за руку Хорошуна і щось благально белькотів. Вояк сердито махнув на Лулю рукою. Мовляв: дай мені спокій, роби, що хочеш.

Хорошун чемно звернувся до Скіла:

— Люб’язний начальнику, чи ми на правильному шляху? Хто сказав, що скарб у Каркіді? Нагадаю, що це місто належить грекам. А греки дружать зі скіфами. На мою думку, треба шукати скарб в іншому місці.

Головного десятника підтримало кілька вояків, що стояли за ним. Їхні вигуки звучали переконливо:

— З еллінами наші племена дружать здавна.

— Дружать і окремі роди, і коліна.

Скіл грубо перервав:

— Я маю доказ, що підтверджує: грабіжники пов’язані з Каркідою.

Вояки притихли. Наразі слухали Хорошуна, який їх упівголоса повчав.

Тим часом Лулі протискувався поміж вояками, що стояли щільно, як очерет у болоті. Мишко зі співчуттям дивився услід товаришеві.

— Який, Скіле, доказ? Розкажи про нього чи покажи його, — домагалися друзі Хорошуна.

Скіл пальцем підкликав до себе Мишка. Хлопчик спритно підбіг і став поряд із ватажком. Той розвернув його обличчям до своїх.

— Хтось із вас повинен знати Мишу. Ще до війни він на могилі мого дядька Іосафа знайшов монету. Хлопчик зробив із монети амулет і постійно його носить. Я уважно розглянув монету. Її виготовили в Каркіді. Крім грабіжника, ніхто не міг цю монету занести на могилу і там її загубити. Відомо, що сколоти, коли торгують з еллінами, обмінюються зерном, м’ясом, хутром, золотими пластинками чи золотим піском, але не мідними монетами. Вони нам не потрібні.

Мишко випнув груди. Хай усі бачать монету, виготовлену в Каркіді. А заодно і його, героя.

Помста шамана

Погляди всіх присутніх на майдані схрестилися у хлопчика на грудях. Мишко здригнувся. Серед інших перехопив недоброзичливі погляди. Накульгуючи, з гурту вийшов вояк, борода якого скидалася на розкішний хвіст Берка.