Читать «Залізна шапка Арпоксая» онлайн - страница 104

Ненароком Мишко помітив, що карборунд, про який він забув, почервонів. «Йой, тут небезпечно!», — зойкнув хлопчик і відплив від квітки. «Добре, що не ступив у той красивий тазик, — хвалив себе за спритність. — Це — рослина-хижачка. Стиснула б мене і вичавила б із мене всі соки. Лише чобіт залишився б. Цікаво, як називають цю хижачку?»

«Актинія. Кишковопорожнинна хижа тварина», — почув у відповідь. Хлопчик замислився: «Звідки поступає інформація? Де поселився невидимий Ерудит? Напевно, в баняку, що на моїй голові? Дивина. Значить, про все, що мене зацікавить, від нього дізнаюся. Класно!».

На Мишка лягла тінь. Він різко підвів голову. Над ним зависла гігантських розмірів кришталева тарілка. Від неї крученими канатами тяглися хиткі щупальці. Поміж щупальцями Мишко помітив великий рот. Багацько каламутних сліпнів заглядали у рот, що не стулявся.

Мишко, мов зачарований, дивився на кришталеву тарілку. Навіть не помітив, що камінець, який висів на його грудях, розжарився, тобто попереджав про небезпеку.

Хлопчик роздумував уголос: «Що воно таке?» Ерудит миттєво відповів: «Медуза під назвою «морська оса». Безхребетна тварина, що на 97 процентів складається з води. Розмір її сягає двох з половиною метрів. По периметру 24 очей. Отруйна».

Проте, незважаючи на попередження, Мишко невідривно дивився у страшний рот зі сліпнями. Поступово до його свідомості дійшло: драглиста істота паралізує його волю, не дає втекти.

Тим часом щупальці, що коливалися, невпинно тягнулися до малого. Ось-ось його торкнуться… Невідь звідки на завмерлого хлопчика налетіла хмара риб. Підхоплена підводною хвилею, гігантська медуза зникла.

Заціпенілий хлопчик прийшов до тями. Тепер його увагу заполонив хоровод риб, у центрі якого волею випадку він опинився. Риби крутилися в танці, а на людську дитину не зважали. Не боялись, коли він їх пригортав до себе чи смикав за хвости. Мишко і без допомоги всезнаючого інформатора зрозумів, що це оселедці. Їх легко було взнати за сріблястим забарвленням і маленькими сплюснутими головами. Однакової форми, оселедці різнилися розмірами. Серед них, звичайно, найбільше малих рибок. Але Мишка вразили гіганти-оселедці. Вони сягали чотирьох, можливо, й більше метрів. Мишко помітив унікальний екземпляр. Ця риба в’юном звивалася, бо мала довжелезне гнучке тіло. Голова її з настовбурченою вогненно-червоною гривою нагадувала конячу. «Оселедцевий король», — поінформував Ерудит. Хлопчик заперечив: «Який же це король? Адже він жере оселедців. Один, другий, третій провалився у його пащі». «Риба-ремінь. Ширина цього екземпляра 10 сантиметрів, довжина — 9 метрів», — не забарилася поступити додаткова інформація. «Можливо, риба-ремінь небезпечна, — роздумував підводний мандрівник. — Укусить мене або задушить. Ні, камінець не червоний. Тоді я тебе, чортів королю, провчу.»