Читать «Блукаюча у часі» онлайн - страница 44
ПерсеФона
— Це не простий випадок, до мене приходили різні люди, одних не любили, інших ненавиділи чи хотіли піти зі сім’ї. А твій… Тебе кохає один чоловік (
— Я сказала, що згодна. А які можуть бути наслідки? — Хання зняла рукавички. Її кістляві пальці прикрашали гострі нігті, в тон кров’яній помаді. Вона дістала із-за спини згорток з пожовклого пошарпаного паперу.
— Коли прийде час розплати — ти дізнаєшся.
— Так — так. — Сказала я скептично. Коли відьма сказала про чоловіка, я думала, що вона має на увазі — мого пастора. — А це що?
— Контракт. Справа твоя непроста, бо твій коханий служитель Бога. Отже, зламати його волю прийдеться перед Богом, бо він присягнув йому. Я допоможу, проте відповідати не хочу. Занадто небезпечно. І всі наслідки, як я вже сказала, ти візьмеш на себе. — Я завагалася. Відьма зачаровувала мене своєю незвичайною зовнішністю і тембром голосу, але мені стало лячно. Про Дмитра вона точно дізналася від Олени. А ця витівка з контрактом? Ханна відчула мій сумнів і те, що я можу піти. — Подивись у протилежне дзеркало з пурпурною окантовкою, відьма простягла руку. — Дивись…. — І я дивилася. В дзеркалі я бачила Дмитра. Він стояв на колінах перед образом святого і молився. Не вірилося, що це трюк. Ось наша церква, ось він, я підійшла, холодна поверхня дзеркала неприємно пестила руку. Я чула його шепіт. Він просив у Бога, дати йому сили, не піддатися на спокусу, дати йому волю й приборкати плоть. Він молився так яро, що я бачила краплини поту на його чолі. Ладне мужнє обличчя поєднувало в собі метал і оксамит. З одного боку — досвідчений чоловік, з іншого — хлопчик з повними сліз очима та грайливими ямочками на щоках. Як можна встояти!
— Про кого він молиться?
— Слухай люба моя, слухай.
— Молюся щоб побороти моє бажання до Моніки, потяг до неї хай не завадить моїй місії на землі.
— Любить! — Викрикнула я. Цього було досить, щоб я вкрай втратила голову. В цей момент видіння стало мутним, образ Дмитра щезав. Я почала терти дзеркало, але марно. Коханий зникав, ставав далеким і туманним. Що казати вже про те, що я не знала різницю між любить і жадає. В той час, в тому віці, для мене це було одне і теж саме. І відьма мене лише підбадьорювала і підштовхувала. Як і Олена, до речі. А щодо Дмитра, то він теж був дуже молодим і чоловіком і священиком. Тіло диктує своє, і Дмитро розумів це. Звісно він молився, щоб перебороти спрагу пристрасті. Все це природно. Але ж я зрозумію це тільки згодом.
— Покажи ще! — Крикнула я, вдаривши по дзеркалу.
— Тихо. Пані побачить ще, згодом. Якщо ви погодитися, то він невдовзі стане вашим. — Як тоді я мало розуміла! Бажання і пристрасть так відрізняються від кохання. Бідолашний пастор, він боровся із собою, зі звичайним потягом до жінки. Але пристрасть… Вона сильніше чим ми думаємо.
— Він кохає мене! — Захоплено кричала я.
— Так! — Відьма посадила мене на стілець, який хтозна — звідки взявся у центрі кімнати замість стола. Вона облизувала губи, майже підтанцьовувала. Я закрила очі, рукою вхопилась за чоло. В мене жар.
