Читать «"Злато Сонця, синь Води": спроба епосу» онлайн - страница 2

Ут╕м, використовуючи матер╕ал класичного епосу, ви можете мен╕ дор╕кнути, що я п╕длий брехун ╕ намагаюся вас надурити. Адже на перший погляд аудитор╕я геро╖чного наративу ц╕лком однозначна: во╖нсько-шляхетська страта, а геть не вся сп╕льнота. Але це не зовс╕м так. Якщо брати до уваги найдавн╕ш╕ вз╕рц╕ цього жанру, то можна пом╕тити, що стратиф╕кац╕я - будь-яка стратиф╕кац╕я - аудитор╕╖ там ще не надто впада╓ в око. Особливо це стосу╓ться арха╖чного епосу, але видно ╕ з "Одисе╖" (сп╕льний для вс╕╓╖ грецько╖ сп╕льноти мотив мореплавства; образ Пенелопи як ╕деально╖ дружини), ╕ з "Ене╖ди" (яка ╓ генеалог╕чним римським сказанням), ╕ нав╕ть з такого лютого м╕л╕таризованого корпусу текст╕в, як "Старша Едда" (див., наприклад, гном╕чного характеру строфи з "Повчань Високого" або анекдотичн╕ п╕сн╕ про бог╕в). ╤нша справа, що вже в межах одного текстового корпусу в╕дбува╓ться певне розмежування за характером аудитор╕╖. Ця тенденц╕я пов'язана з генезисом епосу.

Ще одна особлив╕сть епосу - це перший авторський жанр. Епос так чи ╕накше ма╓ автора. Ну то й що, що в б╕льшост╕ випадк╕в автор - г╕потетичний чи й анон╕м? Епос не в останню чергу характеризу╓ться досить м╕цною структурою, яка не може утворитися сама по соб╕ внасл╕док колективно╖ творчост╕. Роль автора тут - структуризац╕я матер╕алу колективно╖ творчост╕ (фольклору, розр╕знених наратив╕в) за певними ознаками ╕ з певною метою.

Варто сказати к╕лька сл╕в про генезис епосу. Схема формування еп╕чного наративу завжди приблизно одна ╕ та ж сама. Спочатку м╕ф (перв╕сна св╕тоглядна модель), сказання (наратив, що змальову╓ модель) ╕ ритуал (д╕йство, що в╕дтворю╓ модель) ╕снують у синкретичн╕й ╓дност╕. Дал╕ з розвитком культури ритуал поступово перетворю╓ться на окреме д╕йство (десь так ╕ виник театр), а наратив ускладню╓ться ╕ диференц╕ю╓ться за жанрами. М╕ф розпада╓ться на окрем╕ сюжети, що й сам╕ зазнають зм╕н через актуальн╕ обставини - ╕сторичн╕, соц╕альн╕, мовн╕, рел╕г╕йн╕ тощо. Так форму╓ться фольклор.

А тод╕ раптом з'явля╓ться... кон'юнктура.

Видатний досл╕дник ╢леазар Мойсейович Мелетинський у сво╖й хрестомат╕йн╕й монограф╕╖ "Походження геро╖чного епосу" ц╕лком слушно, на нашу думку, зазнача╓, що перех╕д в╕д перв╕сних форм л╕тератури до власне епосу почина╓ться з переходом родоплем╕нного (з ус╕ма обмовками, звичайно) сусп╕льства на як╕сно новий р╕вень - плем╕нний союз, м╕сто, держава. Форму╓ться нова сп╕льнота з новими горизонтальними та вертикальними зв'язками, для яко╖ локальн╕ наративи почасти втрачають актуальн╕сть. ╤ рано чи п╕зно зд╕йсню╓ться спроба творення нового наративу, що заклада╓ основи сп╕льно╖ культурно╖ матриц╕. Так, епос про Г╕льгамеша виника╓ на хвил╕ бурхливого розвитку шумерських м╕ст, епос Гомера - коли дор╕йська знать намага╓ться лег╕тим╕зувати себе на ру╖нах крито-м╕кенсько╖ цив╕л╕зац╕╖, "Махабхарата" - п╕д час в╕дбудови ар╕йцями цив╕л╕зац╕╖ в ╤нд╕╖, "Беовульф" - коли англосаксонськ╕ правител╕ Британ╕╖ б╕льш-менш припинили чвари, "Старша Едда" - коли ╕сландц╕ осягнули себе окремим народом, а "Калевала" ╕ ╖╖ естонський аналог "Калев╕поег" - коли ф╕ни та естонц╕ почали дошукуватися свого культурного кор╕ння та нац╕онально╖ ╕дентичност╕.