Читать «"Злато Сонця, синь Води": спроба епосу» онлайн

Альварсон Хаген

Хаген Альварсон

"Злато Сонця, синь Води": спроба епосу

"Злато Сонця, синь Води": спроба епосу

Медитац╕╖ довкола книги Натал╕╖ Дев'ятко "Злато Сонця, синь Води". - Луцьк: ПДВ "Твердиня", 2014. - 140 с.

zlato_soncja_syn_vody_m.jpg

Не варто дошукуватися ╕сторичного у "Н╕белунгах"; натом╕сть варто шукати "н╕белунгове" в ╕стор╕╖.

Якоб Грим

Я почув одне бажання,

я одну охоту маю,

щоб до сп╕ву готуватись,

щоб почати швидше слово,

щоб на голос взяти п╕сню,

що наш р╕д сп╕ва╓ здавна.

На устах вже тане слово,

мова посп╕хом береться;

на язик вона м╕й лине,

розн╕ма╓ мен╕ зуби.

Зачин до "Калевали"

Полож╕мо руку в руку,

по╓днаймо наш╕ пальц╕,

засп╕ваймо ми жвав╕ше,

╕ почн╕м з п╕сень найкращих,

щоб ╖х слухали коханц╕,

щоб почули друз╕ й браття

в плем'╖ т╕м, що л╕т доходить,

в п╕дростаючим народ╕.

Зв╕дти ж

Перед тим, як перейти власне до предмету розмову, себто до роману у новелах "Злато Сонця, синь Води", мусимо вибачитися перед читачем за розлогий в╕дступ. Але концепц╕я даного досл╕дження вимага╓ саме тако╖ структури. Тож у перш╕й частин╕ мова йтиме про феномен епосу, його походження, характеристики та завдання - це теор╕я. Дал╕, використовуючи текст "Злата Сонця...", ми по м╕р╕ можливостей про╕люстру╓мо теоретичну частину на конкретному практичному приклад╕. Задум тут головно поляга╓ у тому, щоб довести, що "Злато Сонця, синь Води" - сучасний м╕фопоетичний еп╕чний наратив, актуальний як на р╕вн╕ "тут-╕-тепер", так ╕ на р╕вн╕ "континууму множинност╕": епоси не стар╕ють, а геро╖ не вмирають.

1. Епос: генезис, структура, функц╕╖

Для початку банал: усяка л╕тература почина╓ться з епосу. Згадайте шк╕льний чи ун╕верситетський курс - на початку височ╕ють постат╕ Гомера з його бестселерами "╤л╕ада" й "Одисея", а також Гес╕ода ("Теогон╕я"). Римському романов╕ переду╓ "Ене╖да" Верг╕л╕я. Курс середньов╕чно╖ ╓вропейсько╖ л╕тератури також почина╓ться з епосу: "П╕сня про Роланда", "П╕сня про Н╕белунг╕в", "Беовульф", р╕зн╕ там ╕сландськ╕ "Едди" тощо (не кажучи про те вже, що вся ╕рландська л╕тература разом ╕з цим вашим Джойсом кор╕ниться у "Жовт╕й книз╕ з Лекану" та у "Книз╕ Брунатно╖ Корови"). В╕дпов╕дно, л╕тература Близького Сходу почина╓ться з епосу про Г╕льгамеша й його волохатого друга Енк╕ду, та й Тора за походженням ╕ структурою н╕ що ╕нше, як епос про давн╕х патр╕арх╕в ╕ пророк╕в. Дзеркальна ситуац╕я на Далекому Сход╕: тюркськ╕ сказання про Гесера зачинають тюркомовну л╕тературу, японський арха╖чний епос "Кодз╕к╕" переду╓ романам штибу "╤се Моногатар╕", а давньо╕нд╕йськ╕ "Махабхарата" ╕ "Рамаяна" стали мовним ╕ сюжетним базисом для розвитку ╕нд╕йсько╖ (щонайменше ╕ндомовно╖) словесност╕.

Чим характеризу╓ться епос? Насправд╕ багато чим, але нас нараз╕ б╕льше за решту ц╕кавить лише одне: аудитор╕я. Епос зверта╓ться до ДУЖЕ-ДУЖЕ-ДУЖЕ широко╖ авдитор╕╖. Не стратиф╕ковано╖, по╓днано╖ кревними, мовними, культурними, рел╕г╕йними зв'язками; до величезно╖ сп╕льноти "ми", що ма╓ за сп╕льний знаменник б╕льш-менш сформовану культурну матрицю. Дозвольте навести деф╕н╕ц╕ю: "Епос (в╕д давньогрецького прикметника Επικος, в╕д Επος - "слово, сказання, поема") - тривалий сюжетний тв╕р переважно серйозно╖ тематики, що м╕стить подробиц╕ геро╖чних учинк╕в ╕ под╕й, значущих для культури чи нац╕╖". В╕дтак авдитор╕я епосу - ц╕лий народ.