Читать «Ромео і Джульєтта» онлайн - страница 15

В турботах спать не годні ми, старі,-

Де клопіт сторожем, немає сну там.

Лиш молодим і горем недіткнутим

Солодкий сон схиляється до ложа.

Які ж турботи спокій твій тривожать,

Що, рано вставши, вийшов із кімнати?

Чи, може, ти і не вкладався спати?

Ромео О, найсолодші це були години…

Брат Лор. Прости йому, вседержцю наш єдиний!

Ти в Розаліни був? Там спочив твій?

Ромео У Розаліни- я? Ні, отче мій!

Я й це ім’я, й печаль його забув.

Брат Лор. Хвалю, мій сину! Де ж вночі ти був?

Ромео Все розкажу раніш, ніж запитаєш,-

Нічого ж бо не відаєш, не знаєш.

Бенкетував я з ворогом удвох -

Стялись ми враз, і рани в нас обох.

Тепер, після смертельної тривоги,

Святої просим в тебе допомоги.

В моїй душі я зтіоби не ношу,-

За себе і за ворога прошу.

Брат Лор. Ясніш кажи! Де загадкова мова,

Одвіт там -і порада загадкова.

Ромео То с*ухай же: я присягнув Джульєтті,-

Люблю дочку синьйора Капулетті.

Вона у мене серце узяла

Й мені своє навіки оддала.

Ми вирішили, отче, що робити,

Та мусиш ти союз наш освятити,

Навік з’єднати шлюбом. Де і як

Ми стрілися і покохались так -

Про все тобі дорогою скажу.

Та тільки про одне тебе прошу,

Благаю, отче, повінчай нас нині!

Брат Лор. Святий Франціску! Що за дивні зміни!

А Розаліна ж? Правда, що в очах

У юнаків любов, а не в серцях.

її так скоро зрадив ти й забув?

Я б не повірив, якби сам не чув.

О матір божа! Сліз гіркий потік

Збігав за неї з цих поблідлих щік!

Любов розсолом приправляв таким,

Щоб та любов розвіялась, як дим?

Ще туману твоїх зітхань глибоких

Не висушило сонце яснооке!

Іще лунає тут твоє стогнання,

Я чую ще твої палкі благання!

Ось пляма в тебе від минулих злив,-

Ще й сліду :на щоці потік не змив!

Адже ж то був ти сам, таж:вся причина

Нудьги твоєї - тільки Розаліна!

Як ти змінивсь!.. Тож слухай, май терпіння:

Для жінки гріх малий її падіння,

Якщо так м.ало сили і в мужчини.

Ромео Ти ж лаяв за любов до Роааліни?

Брат Лор. Не за любов,- за дурощі, дитино.

Ромео І радив закопать любов…

Брат Лор. Мій^сину!

Я ж не для того радив так, мій милий,

Щоб викопав ти іншу із могили.

Ромео Не докоряй! Від цеї, що кохаю,

Я за любов - любов і ласку маю.

Не те, що та…

Брат Лор. Бо та вже відгадала,

Що тямиш ти в коханні надто мало

І визубрив його лиш по верхах,

Не вміючи читати й по складах.

Ну, юний вітрогоне, у дорогу!

Подам тобі для того допомогу,-

І через шлюб ваш злоба та родинна

У дружбу обернутися повинна.

Ромео Ходім мерщій! Мені уже не ждеться…

Брат Лор. Не гарячкуй! Хто квапиться - спіткнеться!

Виходять.

СЦЕНА З

Вулиця.

Входять Бенволіо й Меркуціо.

Меркуціо І де того Ромео дідько носить?

Він не приходив уночі додому?

Бенволіо Ні, не приходив; я питав слугу.

Меркуціо Це все через жорстоку Розаліну;

Його оте гидке, бліде дівчисько

Так мучить, що, мабуть, він ще здуріє.

Бенволіо Тібальт, старого Капулетті небіж,

Йому якусь записку надіслав.

Меркуціо Клянусь життям, то виклик!

Бенволіо Ромео відповість йому.

Меркуціо Кожен, хто вміє писати, може відповісти на

листа.

Бенволіо Ні, я кажу, що він відповість тому, хто писав

цього листа, показавши, що коли викликають, то на виклик ви-

кликом відповідають.