Читать «Ромео і Джульєтта» онлайн - страница 17

жаєш ти й мене за дикого гусака?

Ромео Та ти ж ніколи нічим іншим і не був.

Меркуціо Я скубну тебе за вухо за цей жарт.

Ромео Ні, добрий гусаче, не щипайся.

Меркуціо Твій дотеп гірко-солодкий, це надто гострий соус.

Ромео А хіба ж гострий соус не хороша приправа до

ситого гусака?

Меркуціо О, твоя дотепність розтягається, мов лайкова

шкіра,- і вздовж, і вшир; з одного дюйма можна розтягти її до

ліктя.

Ромео Я розтягну її відповідно до слова «гусак», то й

вийде з тебе і вздовж і вшир - годований гусак.

Меркуціо Ну от! Чи ж не краще так жартувати, ніж раз

у раз стогнати від кохання? Тепер з тобою можна розмовляти, ти

знов Ромео: такий, який є, яким тебе зробили природа й вихован-

ня. А ота слинява любов скидається на нікчемного скомороха, що,

висолопивши язика, бігає туди й сюди і шукає, в яку б дірку

встромити своє брязкальце.

Бенволіо Ну, годі!

Меркуціо Ти зупиняєш мене; своїм «годі» гладиш моє

красномовство проти шерсті.

Бенволіо Так, інакше воно в тебе надто розростеться.

Меркуціо Ти помиляєшся. Я хотів скоротити мою розпо-

відь, бо пірнув у найглибшу її глибінь і саме збирався закінчити.

Ромео Гляньте, ну й убрання!

Входить мамка і її слуга П’єтро.

Меркуціо Вітрило, вітрило!

Бенволіо Двоє, двоє: спідниця й штани.

Мамка П’єтро!

П’єтро Чого зводите?

Мамка Моє віяло, П’єтро!

Меркуціо Добрий П’єтро, зроби ласку, прикрий їй облич-

чя: її віяло набагато краще за нього.

Мамка Доброго ранку, синьйори.

Меркуціо Пошли вам боже добрий вечір, прекрасна синь-

йоро!

Мамка Та хіба ж зараз вечір?

Меркуціо Авжеж, вечоріє, запевняю вас; безсоромна

стрілка сонячного годинника показує вже на полудень.

Мамка Йдіть геть! Що ви за людина!

Ромео Людина, синьйоро, що її бог створив собі самому

на шкоду.

Мамка Ій-богу, добре сказано: собі самому на шкоду.

Синьйори, чи не скаже хто з вас, де знайти молодого Ромео?

Ромео Я можу вам сказати, але молодий Ромео буде

старіший тоді, коли ви його знайдете, ніж тепер, коли ви його

шукаєте. Я наймолодший з усіх, що так зовуться, хоч, може, й не

найгірший.

Мамка Ви хороше говорите.

Меркуціо Хіба ж гірше може бути хорошим? Ніде правди

діти, до ладу сказано! Розумно!

Мамка Якщо це ви, синьйоре, то мені треба побалакати

з вами сам на сам.

Бенволіо Вона хоче запросити його кудись на вечерю.

Меркуціо Звідниця, звідниця, звідниця! Ату її!

Ромео Кого це ти цькуєш?

Меркуціо Не зайця, синьйоре; а якщо й зайця, то хіба що

з пісного пирога, який устиг зачерствіти й запліснявіти раніше, ніж його з’їли.

(Проходячи повз них, співає)

Сивий заєць старий,

Сивий заєць старий, .

Він для посту б хіба пригодився.

Тільки хто б його їв,

Коли він посивів,

Перше ніж на рожні опинився.

Ромео, скоро додому? Ми йдемо на обід до вашого батька.

Ромео Я - слідом за вами.

Меркуціо Прощавайте, старезна синьйоро! Прощавайте!

(Наспівуючи)

Синьйоро, синьйоро, синьйоро!..

Меркуціо й Бенволіо виходять.

Мамка Прощавайте вже, прощавайте! Скажіть, будьте

ласкаві, синьйоре, хто цей зухвалий крамарчук, цей шибеник,, у

якого в голові сидить тільки паскудство?

Ромео Це синьйор, пані, який любить сам себе слухати;

він може наговорити за одну хвилину стільки, що не вислухати