Читать «Слідство триває (збірник)» онлайн - страница 74
Всеволод Нестайко
Валера. А що він нам зробить? Та я…
Зоя. Що ти? Що?
Валера
Зоя. Ненормальний!
Валера
Зоя. А чия ж!
Валера. Зайчик мій!
Дід Каленик. Ага!.. Ясно!.. Я думав, хлопці. А це парочка, Мартин та Одарочка. Тепер не розбереш, усі в штанях і чуби однакові… Ну, тоді не страшно. У цих свої справи. Святе діло!.. Цілуйтеся, голуб’ята, на здоров’я!
Валера. Пішов. А ти боялась!
Зоя. Про якусь Марусю говорив, дивак.
Валера. Кльовий дід! Він мені одразу сподобався.
Зоя. Почекай! Не поспішай. Хай він зовсім піде.
Валера. Та не бійся ти! Чула ж: «Цілуйтеся, цілуйтеся! Святе діло! Не буду заважати». Врешті, чесно скажемо, що Джон, наш друг, дав нам ключі. Що ж тут такого? Дід такий, що…
Зоя. Що такого? По-твоєму, нічого такого…
Валера. Ну, Заєць! Не заводься! Не зривай кайф. Ти ж мій… Зайчик мій маленький! Кирпочка моя! Гіпотенуза душі моєї!
Зоя. Тобі смішки…
Валера. Ну, Заєць! Все! Дід уже покульгав. Порядок! Зустріч графа Хвалимонського з баронесою Кирпочкою відбулася, як і було заплановано, на заміській віллі у четвер третього листопада! Га? Здорово я придумав? Як обробив Джона? І взагалі… Ну хто б на це зважився? Хто? Боря Левандовський? Вовчик Балагула? Ігор Бондаренко? Га?
Зоя. Не виступай, Хвалимонський! Скромніше!
Валера. А що? Хто тобі робить кайф, солодке життя? Що б ти бачила на цьому світі, крім уроків?
Зоя. Валерочко, ну не роби з себе такого вже ультрасучасного… хіпаря… шукача пригод.
Валера. А що? Це хіба не пригода?
Зоя. Пригода. Звичайно… Взагалі, ти справді заводний… Я… Ти думаєш, я тому, що ти такий… гарний?.. Ні, саме тому, що ти заводний. Я гарних якраз не люблю. Я люблю заводних.
Валера. От і розрядимося зараз! А то…
Зоя
Валера
Зоя
Валера. Ну, Заєць!.. Щось ти не по-заячому почала жартувати. Забуваєшся! Порушуєш правду характеру.
Зоя. А ти, Валерочко, не виступай. Не напускай на себе. Не витворяйся. Ми з тобою звичайні домашні діти. Кімнатні квіти. І я. І ти теж. Не панки, не хіпарі, не металісти. Травку не куримо, на голку не сідаємо. Батьків боїмося. Нетипові ми, Валерочко, представники сучасної молоді.
Валера. А те, що ми зараз тут, теж… нетипово?
Зоя. А те, що ми зараз тут, свідчить про те, шо я просто дурна. Але це вже… моє собаче діло.