Читать «Мина Мазайло» онлайн - страница 9
Микола Гурович Куліш
Серйозно?
Мокій
Подивіться.
Уля подивилась:
Гарна книжка - в палітурках і, здається, з золотим обрєзом…
Мокій
А знаєте, як по-вкраїнському сказати: з золотим обрєзом? Ану, як?
Мокій піднесено:
Книжка з золотими берегами. Правда, прекрасно? Надзвичайно! А що іще можна сказати про матерію, що вона з берегами. Фартух дорогий золоті береги.
Уля щиро:
Прекрасно!
Мокій зраділо:
Серйозно?
Уля цілком щиро:
Надзвичайно! Фартух дорогий, золоті береги… А скажіть, як буде по-вкраїнському "чулки з розовой каемкой"? Отакі, як у мене. Ось… Хотіла показати, та засоромилась. Похилилась.
Мокій того майже не помітив. Ще більш піднесено:
Панчохи з рожевими бережками.
Уля
Надзвичайно!
Мокій ще більше запалився:
А то ще кажуть: миска з крутими берегами. Або пустився берега чоловік, по-руському - на проізвол судьби. Або, нарешті, кажуть, берега дати… Наприклад, треба українській неписьменності берега дати! Ах, Улю. Як ще ми погано знаємо українську мову. Кажемо, наприклад; потяг іде третьою швидкістю, а треба - поїзд третім погоном іде. Погін, а не швидкість. А яка ж вона поетична, милозвучна, що вже багата… Та ось вам на одне слово "говорити" аж цілих тридцять нюансових: говорити, казати, мовити, балакати, гомоніти, гуторити, повідати, торочити, точити, базікати, цвенькати, бубоніти, лепетати, жебоніти, верзти, плести, герготати, бурмотати, патякати, варнякати, пасталакати, хамаркати, мимрити, цокотіти…
Вже втретє дзвонив у сінях дзвоник, коли Мокій та Уля почули. Пішла одчинити Уля.
Вернулась і з нею увійшла суха, потерта якась дама в довоєнному вбранні.
Дама до Улі:
Я Баронова-Козино. Ваш папа найняв мене показати йому кілька лекцій з правильних проізношеній.
Уля
Мій папа? У мене нема папи: він помер.
Баронова-Козино
Помер? Ах, Боже мій, яке нещастя! І це так несподівано, раптом… Боже мій. Ще завчора він найняв мене і дуже просив прийти на першу лекцію сьогодні.
Уля
Мій папа вже три роки тому як помер… То, мабуть, був не мій папа.
Баронова-Козино
Вибачте, я, певно, не туди потрапила, хоча адресу добре запам'ятала. (Забурмотіла розгублено). Холодна Гора,…ськая вулиця, № 27, на воротях напис: "У дворі злі собаки", - та собак, казав ваш папа, нема. І справді нема. Квартира Зама… Майза… Ах, Боже мій, чудне таке прізвище. Мокій
Може, Мазайла?
Баронова-Козино
Так! Мазайла! Він ще казав, що не треба запам'ятовувати прізвища, бо не
сьогодні-завтра має змінити його у загсі на інше…
Мокій аж потемнів:
Мій папа?… Прізвище?
Баронова-Козино
А ви його син?… Вибачте, не знала. (До Мокія з підлесливим просміхом). Хоч ви похожий на вашого папу. Боже, як похожий… Скажіть - змінили вам прізвище? Папа ваш так турбувався… Воно справді якесь чудне. Либонь, малоросійське?
Мокій глухим, здушеним голосом:
Однині… (розкашлявся) у мене папи нема!
Баронова-Козино
Як? Ви сказали…
Мокій з натиском:
Нема, кажу! Нема!…
Баронова-Козино
Ах, Боже мій! Знов, виходить, я не туди потрапила… Як же так? (Забурмотіла розгублено). Холодна Гора,…ськая вулиця, № 27, "У дворі злі собаки", квартира…
