Читать «Мина Мазайло» онлайн

Микола Гурович Куліш

Микола Гурович Куліш

Перша дія

Друга дія

Третя дія

Четверта дія

Микола Гурович Куліш

Мина Мазайло

Перша дія

1

Нарешті Уля прийшла. Рина до неї, од люстра:

Ой, Улю, ой, тільки Улю, і тобі не сором! Я жду тебе, жду, жду! Нерви як не луснуть, серце знемоглося. Ти не можеш з'явить собі, що в нас у кватирі робиться! Це ти купила нові рукавички? За скільки?… Що тільки, Улю, робиться! Братик мій Мокій уже збожеволів од своєї укрмови, ти розумієш?

Уля тільки на двері - і собі до люстра.

Виглянулась. Примружила очі:

За три сорок!

Рина до люстра. Зробила трагічні очі:

І, мабуть, уб'є папу. За три сорок? Дешево… Або папа його, бо вже третя лампочка перегоріла - так пише по-українському, цілу ніч пише, ти розумієш, навіть вірші пише!

Уля повернулася од люстра:

Що ти кажеш?

Рина до люстра, перехрестилась:

От на! А папа не те що од Мокія укрмови слухати не хоче, а навпаки - наше малоросійське прізвище змінити хоче і вже напитує собі вчительку, щоб могла навчити його правильно говорити по-руському, наприклад, не "сапоги", а "спаг'і"…

Уля навіть од люстра відійшла:

Так?

Рина

А Мокій не тільки не зна про це, а навпаки - мріє, ти розумієш, мріє до нашого прізвища Мазайло додати ще Квач.

Уля аж сіла:

Та що ти кажеш? - А папа ще зранку пішов до загсу на вивідки, чи можна змінити прізвище і чи має він право заставити Мокія, ти розумієш? Мокій про це нічого не зна, розумієш? Мама пише секретного в цій справі листа до тьоті Моті в Курськ, щоб тьотя Мотя негайно (гукнула в двері: "Мамо, на хвилинку!…" До Улі) якнайскоріше приїхала, ти розумієш? Розумієш тепер, що в нас у кватирі робиться!

2

Увійшла мати. Рина до неї:

Ти написала листа?

Мати

Уже й одіслала.

Рина

Жаль! Я оце подумала: ніхто й не подума, що од-ного листа мало. Треба телеграму! (Нервово заломила руки, подивилась у люстро, як вийшло). Треба негайно телеграму вдарити! Те-ле-гра-му!

Мати теж заломила руки. В люстро:

Навіщо телеграму, коли я вже витратила десять копійок, послала листа?

Рина

Ой мамо, яка ти їй-богу!… Та поки там тьотя одержить листа, ти знаєш, що у нас тут статися може? Знаєш?… (Виразно). Все! А ти кажеш - навіщо… Зараз піди й напиши!

Мати пішла.

Уля

Слухай, Ринко! Невже і прізвище в загсі міняють? - А ти думала де? Тільки в загсі! Прізвище, ім'я, по батькові, все життя тепер можна змінити тільки в загсі, розумієш? Ой Улю, ой Улюню! Коли ти мене любиш, зроби так, щоб Мокій закохався у тебе. Може, він кине свої українські фантазії, може, хоч прізвище дасть поміняти…

Ха-ха! Хіба це поможе? Поможе. Закохуються ж так, що на розтрату йдуть, про партію забувають, і не аби хто…

Улюню! Золотко! Ти серйозно? Серйозно. Не зможу я цього зробити. Чого? Ну, просто не зможу. Хіба я така?

Зможеш! У тебе чарівні очі, чудесні губи, прекрасний бюст. Ти його одним махом закохаєш. - Це тобі так здається. - От на! Він мені навіть якось сам казав, що в тебе напрочуд гарні очі. - Серйозно? - Серйозно! Тим гарні, казав, що іноді нагадують два вечірні озерця в степу.