Читать «Азіатський аероліт» онлайн - страница 43
Іван Ковтун
Горський замовк, стомлено поклав руку на чоло. По павзі знов заговорив:
- Я більше пристаю і вірю класифікації Коєна, - і професор почав легко креслити на звороті папірця знайомі визначення:
1)
а) аеролітне залізо,
б) літосидерити;
2)
в) ахондрити, цілком або майже без заліза,
г) хондрити, з хондрами й помітною кількістю заліза,
ґ) сидероліти.
Накресливши, професор знов помовчав, а потім щиро звернувся до Марича:
- Ви розумієте мене? Що певного можу сказати я, коли всі авторитети жодним словом не обмовилися про аероліти, що складалися б виключно, а бодай частково, з платини? Ну? Лише де-не-де в незначних мікроскопічних дозах її помічали в аеролітному залізі. Але й твердо сказати: «абсурд», «ні, не може бути» - я, чесно признаюсь, не можу сказати. Вагаюсь! Не маю сили! А разом і припустити... Ні! Це ж казкові скарби! А втім, хай це буде звичайнісінький залізний аероліт - півсотні мільйонів тонн заліза - чудесний подарунок радянській металургії.
Професор замовк і стомлено послав зір за вікно купе.
Мовчав і Марич. Аж поки провідник вагона не порушив мовчанки й не відірвав од мрійних і химерних думок.
Це був шостий день подорожі. Експрес лишив позаду тисячі кілометрів, і провідник повідомив, що незабаром має бути станція Тайшет.
* *
*
В напівтемному сірому куткові станційної зали (недалечко від віконця каси), на широкому ослоні, схиливши безвольну голову на широкі груди, хропів тілистий широкий чолов’яга.