Читать «Шуани, або Бретань 1799 року. Батько Горіо» онлайн - страница 7

_{З надзвичайною пильністю спостерігав письменник старанно приховані під маскою респектабельності, лицемірного благочестя й удаваної порядності справжні обличчя «сильних світу цього». Прагнучи показати найпотаємніші пружини складного механізму всього буржуазного суспільства, Бальзак відкриває одну за одною заслони, що приховували окремі його коліщатка, і, зрештою, весь цей механізм наживи й збагачення. Нещадно викриває він темні справи ділків і фінансистів, продажність військово-бюрократичного апарату та жовтої преси. У передмові до одного із своїх видань він писав, що віднині «не лишилося нічого вартого уваги, крім описів грізної соціальної хвороби, а вона може бути зображена лише разом із суспільством, бо хворий — це і є сама хвороба».}

_{Перед Бальзаком стояло складне завдання — відкрити, за його словами, «всі суспільні явища», обумовлені одним фактором — грішми, що породжують нерівність людей у суспільстві. Тому письменник цілком серйозно називав себе доктором соціальних наук і твердив, що він у першу чергу — історик. «Автор прагне якомога повніше описати XIX сторіччя і скласти своєрідний опис його вад і чеснот», — пише про себе Бальзак у передмові до «Сцен паризького життя». «Автор завершує працю, що являє собою історію суспільної моралі», — говорить він у передмові до роману «Євина дочка».}

_{Усе це не було просто пишними фразами. Всі твори Бальзака підтвердили справедливість авторських визначень. Тільки геніальному художникові, що володів найпередовішим методом тогочасної науки, під силу було так глибоко зрозуміти таємні закони і приховані явища буржуазного світу. Глибоке осягнення письменником соціальної дійсності відзначив Ф. Енгельс; це він писав, що з книг Бальзака довідався про французьке суспільство першої половини XIX ст. І навіть про його економічні деталі значно більше, аніж із досліджень різних спеціалістів, разом узятих (лист до М. Гаркнесс у квітні 1888 р.).}

_{А. Вюрмсер слушно зауважив, що не було б романів Бальзака, якби не було проблеми грошей. Володарі багатств змальовані Бальзаком як люди аморальні, цинічні, жорстокі й духовно ниці. Ними володіє одна пристрасть — жадоба грошей, золота, їй підпорядковані всі почуття, думки, вчинки, діяльність і, зрештою, все життя буржуазії.}

_{Яскраво ілюструє цю думку образ старого Гранде з роману «Ежені Гранде» (1833). У світовій літературі є чимало персонажів, у яких скнарість була провідною рисою характеру, але вони, як правило, були позбавлені динаміки розвитку, поставали як характери вже сталі, завершені внаслідок якихось невідомих нам внутрішніх процесів, що відбувалися в душі людини. Бальзак іде іншим шляхом. З надзвичайною проникливістю розкриває він картину поступового морального спустошення й зачерствіння людини, у якій жадоба до нагромадження набуває таких патологічно-повторних форм, що перетворює її на огидну, вкрай егоїстичну, позбавлену людських почуттів істоту. Спокійно й діловито, як літописець, що описує важливі історичні події, розповідає письменник про шлях свого героя до вершин багатства.}