Читать «Шуани, або Бретань 1799 року. Батько Горіо» онлайн

_{Французька література може пишатися великою плеядою талановитих письменників, які стали її совістю, її славою, твори яких належать до золотої скарбниці світової культури. Адже кожен з них — творець галереї неповторних образів, в яких відбилися соціально-політичні конфлікти, що ними позначені різні періоди історії Франції. Та навряд чи можна серед усіх французьких літераторів знайти постать величнішу, ніж постать Оноре де Бальзака.}

_{Відзначаючи незгасний інтерес мільйонів читачів до невмирущої «Людської комедії», її величезне виховне значення, член Французької Академії літератор Андре Шамсон у праці «Книга до сторіччя» говорить, що у тривожні 1940–1944 роки «багато хто з нас звернувся до Бальзака, наче «Людська комедія» стала справжнім життям. Яка ж невичерпна доза реальності сповнює такі твори, якщо в період жахливих катаклізмів… з неї можна черпати «справжнє життя».}

_{За задумом Бальзака «Людська комедія» мала складатися із ста сорока трьох романів, які поділялися на три групи: «Етюди про звичаї», «Філософські етюди» й «Аналітичні етюди». Здійснити повністю свій величний задум письменник не встиг, третина творів «Людської комедії» так і не була написана. Найповніше розроблено першу групу творів, яка теж ділиться на шість досить умовних підгруп, т. зв. «сцен»: «Сцени з приватного життя», «Сцени з провінційного життя», «Сцени з паризького життя», «Сцени з політичного життя», «Сцени з воєнного життя» і «Сцени з сільського життя».}

_{Дев’яносто сім творів, що протягом двадцяти років один за одним виходили з-під пера Бальзака, дві тисячі чотириста сімдесят персонажів, які жили пристрастями й пориваннями своєї епохи, вже самі по собі викликають захоплення й здивування. Адже для втілення цього грандіозного задуму письменникові потрібне було граничне напруження всіх його фізичних і духовних сил, глибока віра в можливість здійснення своєї мети, незламна воля — риси, властиві могутнім натурам.}

_{Засновник нової форми реалізму, Бальзак вважав, що в основі розкриття всіх явищ суспільного життя має бути історичний підхід. Лише так можна проникнути в закони розвитку буржуазного суспільства, зрозуміти приховані рушійні сили його існування, показати, що з еволюцією цього суспільства посилюються й загострюються його суперечності, закладені в ньому з моменту народження. Він прагнув розповісти й про ту глуху, приховану, але жорстоку й нещадну боротьбу, що точиться в світі наживи і призводить до деградації і відчуження особистості, до спотворення нормальних почуттів, усіх форм людського спілкування. Це об’єктивне й нищівне викриття антагонізму суспільства, де панують чистоган і експлуатація, стало ідейною основою творчого методу письменника. Прогресивні письменники молодшого покоління взяли на озброєння цей могутній метод, що дозволяв розкривати нові найхарактерніші явища того ж таки буржуазного суспільства пізніших часів.}