Читать «Третій варіант» онлайн - страница 97

Бьорк поглянув знизу на Емерсона.

— Що вони називали вірусними інфекціями? Мені треба знати, якщо доведеться звернутись до лікаря.

Одна з асистенток Емерсона зазирнула в записи.

— Тоді ще не було справжньої вірусології. Якщо вірити даним, ті називали одну з хвороб «інфлюенца», або «грип». Якби ви були молодші, годували б вас велетенськими дозами суміші неочищеної ромбічної сірки з декстрозою. Це називалося «сірка з мелясою». Меляса, до слова, — чорна патока. — Вона єхидно всміхнулася Бьорку. — Бажаю повеселитися!

Бьорк застогнав, удавши, що злякався, скорчив огидну гримасу і зник у люку. Задраївши його за собою, сів у крісло перед приладами й почав зчитувати дані. Один з техніків слухав, звіряючись з показаннями індикаторів, з’єднаних з капсулою кабелем-присоскою, і занотовував усе в журнал.

— Повітря в нормі. Еквівалент маси в нормі. Інтегральність постійна і плюс сорок. Потужність увімкнена, заряд повний. Спіраль довготи в нормі. Блокування вимкнене. Порядок. Починайте часовий відлік.

Асистентка нагорі звірилася з хронометром і по короткій паузі натиснула на кнопку. Пролунали високочастотні сигнали. На третьому Бьорк скинув тумблер на позначку «ввімкнено» й одночасно засунув у рот пластиковий пакет. Наставали десять секунд, котрі вивертали душу. Коли вони минуть, це означатиме, що він перенісся назад на 108 років, у 17 червня 1904 року, 2-гу годину 10 хвилин ранку за місцевим часом.

Паморозлива темінь огорнула й нараз розтанула. Бьорк перечекав, поки проясніє зір, потім зиркнув на прилади. Витяг однією рукою пакет з рота, другою прикрив прилади захисною заслінкою і лиш тоді, повернувшись на своєму незручному кріслі, відчинив люка дюймів на два. Земляні грудки та камінці посипались усередину. Бьорк повністю відкрив люк, звівся й почав гребти землю в капсулу. За мить його рука вистромилася нагору, і він вдихнув прохолодне нічне повітря. Обернувся, щоб вимкнути в капсулі світло, знову засунув пакет у рота і почав протискуватися через нору, що утворилася, — спочатку на поверхні з’явилася голова, потім плечі. Нарешті, вибрався й розпростерся, голісінький та брудний, на вкритій росою траві. Важко дихаючи, сторожко огледівся. Сквер, тоді ще сквер, а не майдан, був густо обсаджений чагарником і маленькими деревами. Крізь листяву розгледів вуличні газові ліхтарі та вікна крамничок, що вилаштувалися вздовж Головної вулиці, а навпроти, на другому боці сквера, стояла новісінька будівля міського суду.

Оглянувши все, Бьорк схилився над ямою і потягнув на себе люк капсули, щоб спрацювали защіпки. Потім довго нишпорив під кущами, збираючи грудки землі, й присипав яму над люком. Утрамбував землю кулаками, встромив пучечки трави, насипав листя.

Потім Бьорк, зігнувшись, побіг до найближчого високого дерева, роздивившись навкруг, запам’ятав його розташування щодо аркового входу у міський суд. Викопавши руками ямку між товстим корінням, звільнився від усіх пластикових пакетів.