Читать «Третій варіант» онлайн - страница 96

Бьорк та Емерсон попрошкували до лабораторії. Бьорк уважно оглянув майдан, намагаючись зорієнтуватися в незнайомому місті. Уже в дверях почав розстібати стрічки комбінезона.

— Ми встановили потрібну глибину якомога точніше, — сказав Емерсон. — Проте, якщо ви опинитесь занадто глибоко чи над вами буде надто багато дерев та кущів, одразу повертайтесь, і ми зробимо інший розрахунок. На цьому майдані тих часів було чимало зелені.

— Згода, — сказав Бьорк. — Як ви гадаєте, багато доведеться копати?

— Не більш як два фути, а можливо, навіть менше.

— Чудово. Бо ж минулого разу у Вашінгтоні довелося копати цілих шість годин.

— Чому ж ви не повернулися й не вирушили на меншу глибину?

— Полічіть, це був Вашінгтон 65-го року, 1965-го. Того року були високі ґрунтові води, і техніки вирішили, що мені краще виринути під надійним шаром глини або… на поверхні. У передмісті Вашінгтона на поверхню я не міг і виткнутися. Занадто ризиковано. Робота була делікатна, пов’язана з політикою, а строк — лише дві години.

Емерсон тихенько свиснув.

— Звичайно, пригадую, ви добре тоді впоралися. Зате ниньки буде легко. Часу — скільки завгодно! У вашому розпорядженні понад сім місяців до години «ікс», отже напевне зумієте обжитись. До того ж Сентер-Сіті, вірогідно, найідеальніше місце для вашої появи. Маленьке, сонне й добрячкувате містечко.

Бьорк уже стояв роздягнений. Два техніки-асистенти доктора Емерсона подали йому маленькі пластикові пакети, які він, страдницьки зморщившись, поклав у рот і почав проковтувати. Емерсон зробив кілька позначок у настінному графіку. Раптом, щось пригадавши, обернувся до Бьорка:

— До речі, вітаю! Чув, вас призначено помічником директора. Коли заступаєте?

— Ще не знаю, — відповів Бьорк. — Ще не знаю, чи візьмуся за цю справу. Емерсон уважно поглянув на нього.

— Розумію. Те саме було й зі мною, коли я проміняв розвідку в часі на пост директора проекту. До біса важкі рішення, чи не так? — Помовчавши, додав: — Але я був одружений. Гадаю, це полегшило мені вибір.

Тепер у Бьорка лишалися вільними лиш рот, ніздрі та одне вухо. Тримаючи пакет для рота, він підійшов до колодязя в центрі лабораторії. Там на глибині кількох футів лежала капсула часу. Вона нагадувала яйце довжиною близько шести футів за віссю й була замаскована під велику брилу. В період перших розвідок часу кілька капсул випадково знайшли й розбили надто цікаві місцеві жителі, тож довелося організовувати дуже дорогі та складні рятувальні операції.

Коли Бьорк опустився тонкою металевою драбиною до відкритого люка капсули, доктор Емерсон присів біля краю колодязя й сказав:

— Вважаю, вам буде складно перших два тижні. 1904 року було чимало вірусних інфекцій. Ми начинили вашу наркотичну пігулку всілякими антибіотиками проти всіх відомих нам хвороб, але можете підхопити і щось невідоме, проти чого у вас ніякісінького імунітету.