Читать «Третій варіант» онлайн - страница 95

Та цього замало. У першому разі тебе огортає спокій і затишок, а з маврами нехай б’ється хтось інший; ти отримуєш солідну надбавку до заробітку і статус класу II; у тебе з’являється змога керувати музеєм так, як це давно треба; ти можеш зустріти приємну дівчину й підписати з нею тимчасовий контракт, а можливо, навіть отримати генетичний дозвіл і одружитися! Як би це було добре — мати своїх дітлахів, адже ти не молодшаєш, Бьорк. Ти старієш, Бьорк. І старієш швидко.

Це — перший варіант.

Варіант другий. Ти продовжуєш розвідки часу. Ти хворієш. Тебе намагаються вбити. Ти весь час пересуваєшся. І невдовзі не почуваєшся впевнено навіть у своєму часі, адже перескакуєш у десятки інших епох. Ти — перекотиполе. Все це справді так, але ж ти вільний. Ти один з шістнадцяти чоловік — тих, кого відібрали за найсуворішими вимогами, ти — з групи розвідників часу. Ти працюєш в умовах, які навіть уявити важко, і ти страждаєш. А що отримуєш навзамін? В окремі відтинки життя — коли перебуваєш поза своїм часом, подалі від своєї цивілізації — живеш вільно, без усіляких перевірок. Нехай ненадовго, однак стаєш самим собою.

Отже, Бьорк, рішення просте: А чи Б».

Експрес поминув Сент-Луїс і вирушив на південь, до Кейро. До пункту призначення залишалось близько п’яти хвилин.

Прискорення зникло. Бьорк випростався в кріслі й невидющим поглядом втупився у своє відображення на дверях кабіни. Чим більше силкувався розв’язати цю нелегку проблему, тим злішими й гострішими ставали сірі очі. Його охоплювало почуття невиправданого гніву. Найбільше дратувала не сама необхідність зробити вибір, а те, що, обравши один варіант, він мусив цілком відмовитися від другого. Він бажав бути помічником директора, дуже бажав, однак сама лише згадка про те, що тоді доведеться одразу й назавжди забути про подорожі в часі, ставала майже фізично нестерпною. «Чому людина не може робити те й те? — міркував він. — Чому мусить відмовитися від однієї справи, яка їй подобається, заради іншої, також улюбленої?»

Проте відповідь він знав і розумів: вся його образа та гнів — чистісіньке хлоп’яцтво. Обидві роботи були дуже відповідальні й вимагали повної віддачі сил. Ніхто не міг робити одне без шкоди для другого. У нього був прекрасний вибір — надто привабливий! — та він не міг зупинитися на жодному з варіантів без гіркотливого почуття вимушеної відмови од другого.

Експрес стишив хід над місцем призначення Бьорка, Сентер-Сіті, маленьким містечком у штаті Іллінойс. Він підвівся й вийшов через тамбур на рухливу платформу з якимось комівояжером, котрий міцно тримав свій саквояж із зразками. Обидва скочили з платформи на сонну міську площу навпроти будівлі міського суду.

Доктор Емерсон очікував на Бьорка в центрі майдану, поруч з маленьким розбірним будиночком з капсулою. Нечисленні пішоходи, що вешталися перед будинком суду, поглянули на них мимохідь, без особливого інтересу. Розвідки в часі вже давно стали звичними. Розбірний будиночок, доставлений сюди вчора з Чікаго, за день зникне, а для мешканців Сентер-Сіті нова передача про п’яті світові ігри куди цікавіша, ніж команда розвідників Чікагської галереї та їх безформний алюмінієвий купол.