Читать «Третій варіант» онлайн - страница 72

— Дивна, — задихаючись, мовив юнак. — Я йду до спільного польоту з тобою. Я відчув поклик, що переважає все інше, відчуте до цього дня. Роби зі мною те, що хочеш, відкрий мені стежку до нового чуття.

У грудях Жанни прокотився холодок гордощів за свою перемогу. Нараз закралася застережлива тривога. Не поспішати! Не злякати ніжного птаха кохання! Вона відірвала обличчя від його грудей, глянула знизу вгору в тривожні, розгублені очі юнака.

— Ти остаточно зважився?

— Так!

— Твоє рішення завдасть болю друзям, Квіточці, вчителеві…

— Вони не дали мені звідати такого шаленства бурі, як ти. В тобі — вражаюча сила, Дивна. Одним доторком пробудила мене до небувалої радості. Я хочу знати той світ!

— Як ти повідомиш друзів, що відбуваєш зі мною?

— Вони знають. Ти навіть не уявляєш їхньої чутливості. Всі наші птахи в тривозі. Але я маю звідати тайну ще одного народження. Я готовий, Дивна.

І лише тоді Жанна, вже не вагаючись, дістала з кишені мікрорацію, передавши умовний сигнал на шхуну.

Минуло два місяці.

Позаду лишилися шалені дні й ночі. Повернувшись до Пондишері, Жанна одразу почала готувати генургійну операцію. Всебічні обстеження показали: Космоандр наділений ідеальним здоров’ям, а структура зорового органу позбавлена будь-яких патологічних деформацій. Секрет сліпоти, очевидно, приховано в сплетінні нейроконтактів: десь там лишилися незамкненими комунікації нервової тканини. Їх мала регенерувати, відтворити генургійна активізація першозиготи. Багато фахівців не визнало парадоксальної теорії мадам Мішо, вважаючи, що зигота повністю зникає. Проте тонкі дослідження динаміки геноглибин підтвердили: вона зостається незмінною впродовж усього життя людини, ніби консервуючи в недоторканості ідеальний першообраз генетичного коду індивіда. Центр локалізації зиготи мадам Мішо тримала в секреті, вважаючи, що злочинні маніпуляції з первісним кодом можуть завдати великого лиха людям.

Клініка мадам Мішо не могла відбитися од напливу бажаючих «омолодитися, регенеруватися, зцілитися, трансформуватися». Проте Жанна бралася лише за виняткові завдання, коли людині було нічого втрачати. З одного боку — клініка одержувала переконливі результати, а з іншого — радість приречених, що повернулися з безодні відчаю до світу нормального, повноцінного життя.

Підготовка до операції Космоандра тривала три тижні. Цей час він перебував на віллі мадам Мило. Був тихий, зосереджений, чутливий. Жанна лише вечорами зустрічалася з ним, розпитувала про його душевний стан. Він прислухався до нечутних звукш, що линули звідусіль, і напружено відповідав:

— Чую крики… І стогін… Тут тяжко й тривожно. Нема жодної миті спокою. Ти казала про багато гнізд радості. Невже така радість у тутешніх птахів?

— Землі ще далеко до повної радості, — обережно відповідала Жанна. — Тут урагани й боротьба. Може, саме такі люди, як ти і я, покликані наблизити час радості для всіх? Не окремі оази, як ваш острів, а вся планета. Тоді затихнуть крики, які ти чуєш, мій друже.