Читать «Третій варіант» онлайн - страница 70

Згадала дивний історичний факт саме такої унікальної неймовірності. На острові, де височів грандіозний вулкан Кракатау, розташувалося місто, де жили тисячі людей. Була там і в’язниця. Туди рідко ув’язнювали людей. Та одного разу до пожиттєвого ув’язнення засудили юнака, котрий чисто випадково став убивцею. Минали роки, раптом загримотів вулкан. Острів розлетівся на друзки, загинули всі його мешканці. Врятувався лише засуджений, камера якого уціліла на скелі — одна камера з усієї в’язниці, яка теж пішла під воду.

Жанна нервово засміялася, уявляючи цю подію. Справді, чим можна пояснити такий «жарт» сили природи, якоїсь шаленої, надлюдської ймовірності? В який математичний клубок вміститься «можливість» такої події? Може, сама стихія життя підказує нам, щоб шукачі діяли й творили парадоксально, всупереч узвичайності традицій, бо саме там відкривається щось несподіване, те, що дарує нові сили…

Минав день. Берег був пустельний. Жанна знемагала від дум. Перед заходом сонця дала знак морякам наблизитися до берега. Сама повернулася до шхуни мовчазна й відлюдна. Вночі майже не спала.

На світанку, ще до сходу сонця, знову була в схованці біля скель. Готувалася до безнадійного чатування. Та не минуло й години, як перед нею раптово виникла його постать.

Вона затремтіла, відчувши дивну слабість в усьому тілі. Знала, що Космоандр з’явився не випадково, що він якось побачив її.

— Дивна, — озвався він, — ти прилетіла до мене?

— Так, мій друже, — прошепотіла вона, — я не могла жити без тебе.

— Я теж думав про тебе. Думав і ждав. Ти ввійшла в моє серце, в моє сонце.

— Відчув, що я тут?

— Відчув. Але першою відчула тебе Квіточка, моя подруга.

— Як? — жахнулася Жанна. — Вона знає, що я хочу забрати тебе?

— Знає, — спокійно-зосереджено підтвердив Космоандр, ступаючи їй назустріч. — І гуру теж.

— Чому ж він дозволив тобі прийти сюди? — помертвілими вустами запитала Жанна.

— Бо ти мовила правду.

— Учитель так і сказав?

— Звичайно, він повідомив, що настає пора ураганів. Що птахи мають випробувати свої крила. І Зорептах, тобто я, має вистояти супроти бурі перший.

— Що означає — вистояти супроти бурі?

— Це результат зустрічі птаха і негоди, задумливо мовив юнак.

— Невже моя поява і є негодою?

— Він казав, що негода — радість для сміливого птаха. Чого тебе це бентежить? Я завжди любив грозу над океаном. Ти збудила в мені громовицю — тривожну л радісну!

— Ти підеш зі мною? Довіришся мені?

— Переконай мене, Дивна. Підхопи на вихор нового пошуку, аби крила мої відчули рідну стихію.