Читать «Третій варіант» онлайн - страница 57

Подружжя виклало свій план. Мені давали необмежені кошти, аби я став гуру, наставником, вихователем їхнього сліпого сина. Оскільки карма судила йому в цьому житті перебувати в пітьмі, то вони готові на будь-які жертви, щоб інше світло — духовне, сердечне — осяяло душу спадкоємця. Я зрозумів: батьки жадали синові замість природного щастя — підробку, зробити глядачем і слухачем життєвого спектаклю, втішної духовної комедії, головним режисером та виконавцем якої був би я, наставник і гуру їхньої сім’ї.

Звичайно, я категорично відмовився, пояснивши блюзнірство такого плану. Нагадав батькові про основні концепції всякого серйозного духовного пошуку: жодних ілюзій! Гурудев Шрі Ауробіндо відкинув навіть свої феноменальні психічні досягнення, щоб спробувати осягнути трансформацію в суперментальність, у новий стан свідомості. Мені не годилося ставати факіром для розваги ущербленої психіки. Батьки ж були у відчаї, питали ради. І тоді я запропонував їм свій план, ідея якого прийшла в медитації. Вони давали великі кошти на виховання сина, отже, краще ці можливості використати для здійснення грандіозного психоексперименту — довголітнього й серйозного, — в якому братиме участь не лише їхнє немовля, а й інші діти, обділені долею. Деталізації не було, а лише натяк. Коротко про суть плану.

Малося на увазі створити для сліпих дітей колонію в усамітненому місці — на віддаленому пустельному острові серед океану. І брати дітей із ще не сформованим психотрафаретом ущербленої істоти, які не відають про своє «каліцтво». Вони виростатимуть і розвиватимуться в таких умовах, поміж такими наставниками, де жодна людина не натякне їм про «сліпоту». Мають бути розроблені специфічні педагогічні прийоми, йогічні експерименти, вправи, які стимулюватимуть розкриття нових, небувалих можливостей і чуттів. Я виходив з того, що психофізіологічний тип людини Землі створився стихійно, природно, як опосередкований, зрівноважений інструмент еволюції, закривши разом з тим шлях до вияву безлічі інших можливостей, які дрімають у глибинах нашого єства. Птахи, комахи, звірі незрівнянно чутливіші від нас щодо слуху, нюху. Ми творимо механічні аналізатори для вивчення багатомірного світу, тим самим прирікаючи на деградацію свої природні чуття і стаючи на заваді виникненню нових.

Я був переконаний: дитя, котре не відає про свою «неповноцінність», виявить інші можливості спілкування з природою. Якщо цей процес саморозкриття поставити під йогічний контроль, доцільно спрямувати, можна отримати феноменальні результати. З’явиться істота, про яку мріяв Шрі Ауробіндо — вільна від патологічної психосфери Землі, від її історичних апендиксів та забобонів. Готова для судженого польоту в нові, всеосяжніші площини і сфери буття.