Читать «Третій варіант» онлайн - страница 56

Ауробіндо зважився на рішучий крок. Він відкинув усе, що було до нього, і посмів заявити: нічого ще не досягнуто, шукачі надто сподіваються на архаїчні, традиційні методи, які показали свою неспроможність. Останні чверть віку він практично був у повній самотині, проникаючи в глибини власного психокосмосу. Йому поталанило — так стверджувалося — опанувати ступенем суперсвідомості, надментальності. Він нібито бачив нові обрії, але разом з тим — небувалі нагромадження косності, звірячості, духовної убогості, безмірне болото інерції, скелю байдужості, — все, що оточувало людей.

А потім — смерть. Тривіальна смерть, як і в усіх. Ми були розчаровані, бо чекали метаморфозу за життя. Ждали, що Гурудев стане молодим, юним і поведе нас до оази преображения. Минали роки. Могила вчителя покривалася пилом часу і байдужості.

Тоді я одержав листа від свого давнього знайомого з Калькутти. Це був багатий чоловік, мільйонер. Він вважав мене своїм гуру, наставником, інколи навідуючись до Пондишері для духовних бесід. У листі запитував, чи міг би я завітати до Калькутти бодай на день-два для надто серйозної розмови. Якщо моя відповідь буде схвальною, він пришле свою людину з автолімузином.

Я відчув: сталося щось трагічне. Невдовзі прибула машина, і ми поїхали на віллу, на околиці Калькутти. Мене прийняв мільйонер та його дружина як найшанованішого саньясі, як махатма, хоч я завжди був проти таких стосунків між людьми.

Вони розповіли, що багато літ чекали спадкоємця, і нарешті, мають сина. Проте їхня радість виявилася передчасною: дитя якось дивно поводилося, рухи не координувалися з поглядом, втупленим в одну точку. Мати догадувалася про страшну правду, але до року не хотіла бентежити чоловіка. Те сказав домашній лікар. Покликали офтальмолога, він підтвердив підозріння матері: дитина народилася сліпою. Око ясне, чисте, але нервові шляхи були блоковані, і фахівці, запрошені на консиліум, нічого не змогли запропонувати.

Можна зрозуміти відчай батьків. Вони довго побивалися в пошуках виходу, згадали про мене. Я здивувався, адже не був причетним до лікарських справ. Що передам недужій людині? Частку своєї психоенергії? І то лише за гострої кармічної потреби, бо розбризкувати динамічну силу життя, насичуючи нею патологічні тіла, як це роблять європейські «екстрасенси», неприпустимо. Такі хворі стають паразитами, споживачами чужої вітальності, а свою власну — занедбують, замулюють.

Подружжя виклало свій план. Мені давали необмежені кошти, аби я став гуру, наставником, вихователем їхнього сліпого сина. Оскільки карма судила йому в цьому житті перебувати в пітьмі, то вони готові на будь-які жертви, щоб інше світло — духовне, сердечне — осяяло душу спадкоємця. Я зрозумів: батьки жадали синові замість природного щастя — підробку, зробити глядачем і слухачем життєвого спектаклю, втішної духовної комедії, головним режисером та виконавцем якої був би я, наставник і гуру їхньої сім’ї.

Звичайно, я категорично відмовився, пояснивши блюзнірство такого плану. Нагадав батькові про основні концепції всякого серйозного духовного пошуку: жодних ілюзій! Гурудев Шрі Ауробіндо відкинув навіть свої феноменальні психічні досягнення, щоб спробувати осягнути трансформацію в суперментальність, у новий стан свідомості. Мені не годилося ставати факіром для розваги ущербленої психіки. Батьки ж були у відчаї, питали ради. І тоді я запропонував їм свій план, ідея якого прийшла в медитації. Вони давали великі кошти на виховання сина, отже, краще ці можливості використати для здійснення грандіозного психоексперименту — довголітнього й серйозного, — в якому братиме участь не лише їхнє немовля, а й інші діти, обділені долею. Деталізації не було, а лише натяк. Коротко про суть плану.