Читать «Третій варіант» онлайн - страница 23

Угорі над вовняним лісом, перекочуючись з верховіття на верховіття і підстрибуючи, як велетенський м’яч, летіла прозора велика куля; а в товстих глянцюватих стінках її плавали якісь невиразні, ледве видні предмети. Куля наближалася до наших хлопців, несена повітряною течією, простувала на них. І тепер можна було розглядіти її докладно. Оболонка складалася з води, чи з якої іншої рідини. А всередині оболонки були живі істоти, схожі на ті, що їх уже не раз хлопці зустрічали.

— Це — бактерії, — сказав лікар. — Те, що ми бачили досі, крім хіба туберкульозної палички, — належало до найпростіших тварин, а туберкульозна паличка й ці нові наші знайомі — представники рослин, власне, всі вони стоять на грані між рослинним і тваринним світом; поділ мікробів на два табори дуже умовний; дуже трудно встановити між ними різноту. Проте, можна вважати за правило, що мікроби, приналежні до рослинного світу, тобто бактерії, мають менші розміри, але чинять людині більше шкоди, ніж найпростіші тварини.

Миколка, щоб ліпше познайомитися з мікроскопічними ворогами людства (добре ж, що стався зручний випадок), поліз на дерево, а за ним подався й лікар. Доктор Скальпель, видно, після пригоди з амебою зненавидів небезпечну самоту.

— Що це за штука? Ви не знаєте?

— Еге, мій друже, добре знаю: і думаю, що ти сам, поміркувавши трохи, легко збагнеш, що треба. Не дарма ж ти так побивався над товстенними книгами.

— Схоже воно на миляну бульбу, — задумливо сказав Миколка. — Тільки стінки дуже грубі. І ніколи я не бачив у миляних бульбах таких фігур.

— Еге, це бульба. Бульба — тільки не миляна, а слиняна…

— А-а-а! Ну, звичайно. Тепер я пригадую: коли Вано Сванідзе кашляє, йому з рота вилітають такі кульки, тільки, звичайно, дрібніші.

— Та й цей не більший за шпильчану голівку. Ви знову забуваєте наше надзвичайне становище. Адже нам дрібочка цукру видається за величезну гору…

— Ну так ви, докторе, знаєте що, розказуйте так, щоб уже до кінця.

— Добре. Бачиш ти оті кульки, що складають немовби ланцюжок?.. Це так звані гноясті коки. Найзвичайніші собі бактерії, найчастіше подибувані в природі. Їх багато буває на брудній шкурі; це вони спричиняють прищі, чиряки, а звідси й їхня назва — гноясті. Кок — це значить — кулька.

— А он ті, що сидять парами в одному зерні?

— Це диплококи, тобто подвійні коки. Вони збуджують запалення легенів… Дальші за ними — моторні хвостаті палички, схожі на куцих многоніжок, — ні більше, ні менше, як палички черевного тифу… А скажи мені: здається, Сванідзе недавно хорів на черевний тиф?

— Та так, злегенька, та й то з місяць тому…

— Ну, так і єсть, значить, він, — далі лікар назвав дуже вчене слово, — він — бацильоносій…

— Та й погане ж слово… Невже по-українському не можна сказати краще? А це що за штука?

— Так називають людей, що знесли хоробу, а в організмі — в роті, в кишках, або в легенях — носять іще збудників своєї хороби…

— І така людина може заражати інших?

— А звичайно може.

— О-о… А як же застерегтися?

— Найліпше, звичайно, не випускати такої людини з лікарні, поки мікроскопічний досвід не визначить повної безпеки. Але, якщо він уже вийшов, треба додержуватися особистих правил гігієни, тобто не користуватися одним спільним рушником, посудою, не спати на однім ліжку, ну… І так далі…