Читать «Хуан Маркадо - месник із Техасу» онлайн - страница 2

Проте все це були тільки чутки. Тільки чутки. Достеменно відомо лише те, що лікар Герберт Крафт приїхав до Техасу в 1821 році, тобто саме в той рік, коли Мексіка після десятирічної боротьби скинула нарешті іспанське володарювання. Тоді ще був живий Мозес Остін — перший американський колоніст, людина, що одержала від мексіканського уряду широкі права на заселення кращих земель Техасу.

З того часу минуло три роки. В лікаря Крафта дедалі більше й більше додавалося роботи. Техас наводнювали американські колоністи, і дедалі частіше виблискували ножі, свистіли стріли і гриміли постріли. Здебільшого це бувало через землю — колоністи вважали її своєю, мексіканці — своєю. А дикі індіянські племена вели війну і з тими, і з тими.

Лікар Крафт у знайомій усьому Техасові критій бричці, запряженій парою мулів, робив довгі переїзди від поселення до поселення. Лікував, різав, управляв кістки. Він витягав залізні наконечники і саморобні кулі з коричневих, білих та чорних тіл і старанно складав у шкіряну торбинку іспанські дублони, мексіканські реали й американські долари…

Маленький лікар не боявся диких індіян. Сайлас (так звався його раб) навівав на них забобонний страх. Індіяни звали його Нічончаук, що означає «Син Грому». Побачивши спотворене обличчя одноокого негра і «священні знаки» на чорних грудях, шалено люті, обвішані скальпами воїни падали ниць і, як у божества, просили в нього воєнної удачі. Потьмарений розум Сайласа сприймав це як належне — він випростувався на весь свій могутній зріст, бив себе кулаками в груди і кричав страшним голосом: «О-о-о-о-о!» Цей крик було чутно далеко-далеко, і він справді звучав мов далекий гуркіт грому.

— … Клята країна! — не вгавав Крафт і довго лаявся по-іспанськи. — Господи, як це все набридло! — Поглядом, сповненим відвертої ненависті, він окинув злиденну обстановку кімнати.

В той час будинок колоніста був водночас і фортецею. Товсті глиняні стіни, масивні букові двері та віконниці, важкі залізні запори та засипані землею пласкі покрівлі — все було розраховано на те, щоб вогняні стріли диких індіян не підпалили будинку, щоб кулі не пробивали вікон і дверей. Але побоюватися доводилося не індіян. Із свистом, гуками і стріляниною в поселення навідувалися бандити. Вони грабували, вбивали, забирали худобу, а щоб їх не впізнали, зав'язували обличчя хустками. Серед них були й американські колоністи, і корінні мексіканці.

Всередині житла колоністів мало чим відрізнялись одне від одного. Одна кімната. Дерев'яне ліжко, грубо збитий стіл і лава. Камін, що служив і для готування їжі, полиця з посудом. У лікаря Крафта була ще шафка з ліками, крісло та висока дубова конторка із тих, за якими працюють навстоячи. На ньому — підсвічник із товстою коричневою свічкою. Навколо вогника кружляли мошкара, комарі та нічні метелики. Вони часто потрапляли у вогонь і згорали. І тоді чутно було тихе потріскування і ледь помітно тремтіло полум'я.