Читать «Хуан Маркадо - месник із Техасу» онлайн - страница 131

— Чого доброго, Паредес дасть їм перцю!

— Може, й так. Але спершу наб'є кишеню…

— Та воно так уже ведеться! Політики, компадре, себе не скривдять!

— А біс із ними! Нехай беруть. Аби тільки не пустили «їх» на нашу землю.

— Ось забере владу, накраде досхочу, а потім вимагай обіцяного…

— Немає тепер чесних людей. Зовсім перевелися!

Але не всі були такої думки.

Опецькуватого мандрівника-мар'ячі із сумними очима люди слухали жадібно. Де тільки не бувають ці мар'ячі! От вони вже все на світі знають! У столиці цього чоловіка можна було зустріти на околиці міста, в гамірній харчевні «Сорок кумів». На ймення його ніхто не знав. Він був відомий за прізвиськом Пепе-гітарист. Того новорічного вечора в «Сорока кумах» зібралися ремісники, студенти, дрібні чиновники, солдати.

Пепе-гітарист настроїв свою стареньку, бувалу в бувальцях гітару і задумливо взявся «плести мережива».

А як запала тиша, він заспівав:

Мексіканці! Я співаю Не про жадних генералів, Хоч вони вам обіцяють Хліба й миру небувалих. Не про доброго святого, Що всі рани він зціляє І якого неодмінно Після смерті шлють до раю. Заспіваю про Хуана, Який родом із пеонів, Хто в бою не знає страху, В кого, наче вітер, коні. Всі, хто мучить і грабує, Будуть скарані із часом. Наш Хуан недаром зветься Месник. Месник із Техасу. Розпізнать його неважко. Шрами — знак борні і муки. Капелюх простий, з соломи, Мозолясті, дужі руки. Там, де скнара-чужоземець Нашу землю розоряє, Де знущаються ранчеро, Де простий пеон страждає, Скрізь ви стрінете Хуана, А за ним ріка народу, Тих людей, що так і рвуться В бій за правду і свободу.

В напруженій тиші застигла пауза. Пепе-гітарист став на стілець. І всі, хто слухав його, побачили, що в сумних очах старого, мар'ячі зблиснув задерикуватий, веселий вогонь.

Він закінчив свою пісню куплетом:

Гей, мучачос! Кажуть люди, Що Хуан уже в столиці. Видно, кажуть люди правду, Як на вас ось подивиться.

Розділ п'ятнадцятий

ВІВА ХУАН МАРКАДО!

Цього разу загін Хуана Месника розташувався на відпочинок у міжгір'ї. Вхід до міжгір'я був широкий, а вихід такий вузький, що через нього навряд чи міг протиснутися вершник. Хуан добре знав це місце. Воно було неподалік від ранчо Лас Пальмас, де він провів своє дитинство.

В міжгір'ї зібралося близько двохсот добре озброєних вершників. Це була лише невеличка частина загону. Тепер і сам Хуан не міг сказати, скільки в нього бійців. У бою з колоністами й поміщиками брали участь сотні землеробів, пеонів із навколишніх ранчо, а іноді й дикі індіяни із сусідніх племен.

Хуаном Месником звали кожного пеона, який не потуплював очей перед поміщиком або хоча б насмілювався дивитися йому вслід спідлоба. Нерідко до загону доходили чутки, ніби Хуан Месник розгромив гарнізон американських солдатів, чи забрав у колоністів партію худоби, чи покарав жорстокого ранчеро і спалив боргові книги.