Читать «Нас розсудить бог» онлайн - страница 28

— І небезпечний або й зовсім неможливий, — додав Полуботок.

— Зовсім слушно, Ваша Милосте, зовсім слушно. Для прикладу візьмімо австрійський чи саксонський двори. Наш брат до них не пролізе, бо його скоро викриють і коли не скрутять голову, то зроблять іще гірше: віддадуть його «великому європейському володареві», як залюбки називають на тих дворах царя Петра. Зокрема, небезпечним для нас тереном є Саксонія, де нам щораз частіше доводиться діяти почерез наших французьких приятелів, хоч і їм не раз попадається на горіхи від твердолобих саксонців. Усе-таки даємо собі якось раду з ними. До речі, Ваша Милість знають маркіза Лор’є і, сподіваюся, мали нагоду з ним зустрічатися…

— Так, минулого року. Він приїздив інкогніто до Києва як саксонський купець. Дуже цікавий чоловік…

— І проворний із біса, — докінчив паша. — Завдяки йому стали відомі наміри москалів схопити графа Григорія Орлика…

— Схопити Григорія Орлика? — здивувався гетьман.

— Так, Ваша Милосте. Коли москалям вдалося схопити Войнаровського, то чому ж не пробувати схопити гетьманського сина? Маючи його у своїх руках, москалі нам заспівали б…

— Розказуй, Остапе, про цю справу, — зацікавився гетьман.

— Як відомо Вашій Милості, французи воюють тепер із голендерами. Це така собі війна й не війна, але триває вона вже довженько. Бере участь у тій нікчемній війні і Григор Орлик із сотнею козаків — завзятими рубаками, які вийшли ще з Мазепою на чужину. Так ото саксонці, що помагають голендерам проти французів, за намовою москалів, переодягнули своїх вояків у достоменно таку ж саму одежу, яку носять орликівці, й, використавши нагоду, хотіли були схопити Григора Орлика чи в часі бою, чи на постої, що їм, до речі, було б удалося зовсім легко, бо, напевно, ніхто із французів їх не перевіряв би, приймаючи за орликівців. На превелике щастя, хтось із саксонців злакомився на гроші і прозрадив увесь плян французам…

— Що ж сталося опісля?

— Так як було запляновано, саксонці підкрадалися однієї ночі під похідну квартиру Григора, але тут їх уже чекали заховані козаки й вибили саксонців до ноги.

— Москалі розпускають усюди свої щупальця, — проказав тихо гетьман. — Минулого тижня мої довірені люди донесли з Царгороду, що новий царський посол, граф Василій Павлович Юсупов, домагався знову видачі Його Милости гетьмана Орлика.

Аскер-паша аж підскочив.

— Хто? Юсупов? То це він тепер послує в Царгороді? Так, так. Я знав іще перед виїздом, що прибуде новий посол. Треба буде мені ближче ним поцікавитися. Відома річ, що москалі ввесь час намагаються підкуплювати турків, не жаліючи золота. Їм добре відомо, яку ролю відіграють хабарі в падишаховім царстві. Ціле щастя в тому, що великий везір Ібрагім є ворогом Москви. Турки лякаються Петрового державницького розмаху, бо він загрожує османській імперії. Але султан уже старий, і невідомо, яку політику поведе його син супроти Москви. Знову ж таки й Петро не вічний…