Читать «Нас розсудить бог» онлайн - страница 184

Гетьман Апостол, цей «останній козак», як його називали деякі історики, був добрим правителем і добрим господарем. Не зважаючи на свій поважний вік, він провів широкі внутрішні реформи: дбав про економічну розбудову Гетьманщини; завів державний бюджет; упорядкував судівництво; присвячував багато уваги торгівлі та боронив уперто автономних прав Гетьманщини.

Не легкою була гетьманська булава для старого Апостола, але він чесно працював і служив для народу. За його шестилітнього гетьманування Гетьманщина відітхнула з полегшею. Помер гетьман Апостол 17 січня 1734 року.

Проминули роки.

Один за одним відходили у вічність старі козаки, військові товариші-мазепинці, котрі до кінця життя не втрачали надії на втримання хоч би й скупих автономних прав козацької землі, виховуючи своїх дітей у любові до свого народу й України.

Померли — Антін Жердина, Яків Синиця, Сава Ільченко, Ігор Будяний. Помер на своєму затишному хуторі теж і Лука Лісовик, залишивши свій хутір доньці Галі та зятеві Петрові.

До глибокої старости дожив протоігумен Свято-Дмитріївського монастиря Феодосій, а архимандрит Йосиф став єпископом і до кінця свого життя залишився вірним сином своєї отчизни.

У далекій соняшній Франції помандрували у засвіти вічного життя — маркіз Франсуа Гізот, який весь час підтримував на французькому дворі козацьку справу. В нещасливому випадку загинув маркіз Жан-Жак д’ю Фре. Сполохані коні закинули його карету з дороги у провалля і маркіз, випавши з карети, вдарився головою об гостре каміння і згинув на місці.

Граф Отто фон Герц, зв’язавшися тісно з мазепинцями, допомагав їм, що було лише в його спромозі. Йому довелося покинути дипломатичну службу в курфюрста. Після свого звільнення граф осів на короткий час у своїх маєтках, але його непосидюща вдача не могла вкластися у спокійне дворянське життя і він, маючи вільні руки, розгорнув широку діяльність в обороні козацької землі. Граф товкся по європейських дворах, верстав далекі балканські шляхи, їдучи на зустріч із гетьманом Пилипом Орликом, продіставався нераз, як інкогніто в Україну й там разом із Аскер-пашею виробляли у двох москалям різні дошкульні фортелі. За ним постійно слідкували й ганялися московські агенти та шпигуни. Загинув граф Отто фон Герц невідомо де та в яких обставинах, у часі своєї подорожі до гетьмана Пилипа Орлика.