Читать «Україна масонська» онлайн - страница 98

На початку царювання iмператора Олександра Павловича де Ланжерон був «у фаворi». Очевидно вiн, як i де Рибас, i багато iнших масонських лiдерiв, брав участь у переворотi 1801 р. чи спiвчував йому. Проте наприкiнцi 1805 р. де Ланжерон потрапляє в немилiсть iмператора та подає рапорт про вiдставку. Вiн їде до Одеси, шукаючи пiдтримки у свого друга де Рiшельє. Вiдставка де Ланжерона iмператором не була прийнята… З 1806 р. вiн знову в армiї – воює проти турецької армiї на Дунаї, кiлька мiсяцiв служить головнокомандувачем росiйської молдавської армiї. З 1812 р. Ланжерон як командир корпусу воює проти Наполеона, а у 1813 р. його росiйський «експедицiйний» корпус був у складi армiї Блюхера та в Пiвнiчнiй армiї короля Швецiї Бертребатта. Частини де Ланжерона першими вриваються в Париж, захоплюють Монмартрськi батареї французьких вiйськ.

У листопадi 1815 р. iменним указом iмператора Олександра Першого граф Ланжерон був призначений градоначальником Одеси (займав цей пост у 1815-1820 рр.) i Херсонським вiйськовим губернатором – генерал-губернатором Новоросiї (займав цей пост у 1815-1823 рр.). Вважається, що де Рiшельє сам запропонував де Ланжерону «одеську кар'єру» та порекомендував iмператору саме цю кандидатуру як свого спадкоємця.

За перiод своєї дiяльностi на посадi градоначальника Одеси де Ланжерон засновує в Одесi систему «вiльної торгiвлi» – порто-франко, створює Одеський ботанiчний сад, облаштовує Приморський бульвар, iнiцiює появу першої мiсцевої мiської газети «Месаже де ля Русi мерiдiональ», вiдкриває народне жiноче училище та Рiшельєвський лiцей.

Де Ланжерон був в товариствi великим цiнителем мистецтв, оригiнальним спiвбесiдником, гострословом, «душею компанiї«. Ще наприкiнцi 80-х рокiв XVIII ст. де Ланжерон писав для мiсцевих французьких газет, видавав сатиричний журнал «Акти апостолiв», займався лiтературою (написав чотири п'єси й одну комедiю).

У травнi 1818 р. iмператор Олександр Перший, разом iз масоном графом Каподiстрiя, приїхав до Одеси та поселився в особняку Ланжерона, пiдкреслюючи цим своє покровительство лiберальному графу, його демократичним починанням. Тодi ж iмператор як «брат – вiльний каменяр» вiдвiдав масонську ложу Одеси пiд час святкової ритуальної трапези (агапи). Проте iмператор зустрiв у штики реформаторськi проекти Ланжерона (пропозицiї щодо конституцiйних реформ, спрощення канцелярського листування та канцелярської тяганини, вiдмiни табеля про ранги). Iмператор тодi виношував iдею подiлу Росiйської iмперiї на 12 округiв – намiсництв. У четвертий округ, в якому передбачалося в першу чергу провести лiберальнi реформи, повиннi були входити Бессарабiя, Херсонська, Катеринославська, Таврiйська губернiї. Столицею Пiвденно-Захiдної iмперiї мала стати Одеса (iншi українськi землi об'єднувались у третiй округ iз столицею в Києвi).

У серединi 1820 р. де Ланжерон вiдходить вiд справ мiста Одеси, передає керiвництво М. Трегубову, а собi залишає керiвництво всiм Новоросiйським краєм (яким вiн керує до середини 1822 р.).