Читать «Україна масонська» онлайн - страница 97

У Францiї де Рiшельє раптово опинився у найближчому почтi нового короля, став пером Францiї. Коли король запропонував йому посаду прем'єра Францiї, де Рiшельє вiдмовився, а його «впливовi брати» вмовили «одеського вiдлюдника» стати на чолi держави. Дивує факт отримання де Рiшельє посади прем'єра Францiї, незважаючи на те, що 23 роки жив у Росiйськiй iмперiї, де вiдбулося його становлення як особистостi, воєначальника й успiшного адмiнiстратора (Францiю вiн покинув у чинi армiйського капiтана i не був зв'язаний з нею 23 роки). Що могло стояти за цим призначенням? Скорiше за все тi самi масонськi зв'язки – шотландський обряд регулярного масонства, в якому знаходився де Рiшельє, був антинаполеонiвським, на вiдмiну вiд масонського обряду «Великого Сходу» (в якому було багато прихильникiв Наполеона). Можливо призначенням де Рiшельє прем'єром Францiї масонерiя вiдзначила його заслуги у створеннi «Пiвденної Пальмiри» – Одеси як схiдного форпосту масонства.

У 1815-1818 рр. де Рiшельє – прем'єр-мiнiстр i мiнiстр iноземних справ Францiї, а у 1820-1821 рр. вiн удруге стає прем'єр-мiнiстром. На початку 1822 р. де Рiшельє мав намiр вiдвiдати Одесу, навiть повернутися туди, зажити там життям «простого громадянина», але раптова смерть перекреслила всi його плани…

Людовiк-Олександр-Андре (Олександр Федорович) граф де Ланжерон маркiз де ла Кос барон де Куньї (маркiз i граф Францiї, барон Австрiйської iмперiї, до 1799 р. – громадянин Женевського кантону, з 1799 р. – пiдданий росiйської iмперiї) народився 13 сiчня 1763 р. в Парижi. В п'ятнадцать рокiв Ланжерон стає лейтенантом французької гвардiї. Службу вiн починає в Каракасi та Сен-Домiнго i за кiлька рокiв дослужився до полковника. У складi французького корпусу де Ланжерон брав участь у вiйнi за незалежнiсть США, вiдзначившись у битвi при Йорктаунi… До 1789 р. де Ланжерон отримує 5-й ступiнь масонства – «Досконалий Майстер» ложi «Об'єднанi друзi», стає Достойним Майстром (Майстром Стiльця) масонської ложi.

Французьку революцiю 1789 р. де Ланжерон прийняв iз захопленням, але вже через кiлька мiсяцiв пiсля штурму Бастилiї вiн розчарувався у революцiї. Вперше де Ланжерон прибуває в Росiю в почтi принца Нассауського наприкiнцi 1789 р. i бере участь на боцi росiйської армiї в її кампанiї проти Швецiї (у складi флотилiї, якою керував принц Нассауський). Другий приїзд де Ланжерона до Росiї у 1790 р. приводить його пiд стiни Iзмаїлу, за хоробрiсть пiд час штурму якого вiн отримав золоту шпагу. У 1791 р. вiн служить пiд командуванням масона князя М. Репнiна – командувача росiйськими вiйськами в Молдавiї. Потiм була служба в рядах армiї французьких добровольцiв у Нiдерландах, армiї принца Конде, в австрiйськiй армiї, яка воювала проти революцiйних французьких вiйськ. У 1794 р. де Ланжерон знову повертається до Росiї (на цей раз остаточно) i приймає командування Малоросiйським полком гренадерiв. Вiн бере участь у воєннiй експедицiї на Корфу i дуже швидко дослужується до генерал-лейтенанта…