Читать «Україна масонська» онлайн - страница 93

Де Рiшельє вiльно володiв латинською, древньогрецькою, нiмецькою, англiйською, iталiйською, iспанською, росiйською мовами. У 1812 р. де Рiшельє стає почесним членом нещодавно створеного Харкiвського унiверситету. Столичний свiт не мiг зрозумiти, чому 37-рiчний генерал-лейтенант, з почту молодого iмператора сам виявив бажання бути градоначальником такого периферiйного мiстечка, якою була тодi Одеса. Нiхто не мiг здогадатися, що де Рiшельє розглядав своє «вiддалення на край свiту» як своєрiдну мiсiю демiурга.

В Одесi де Рiшельє безроздiльно «правив» у 1803-1814 рр. Де Рiшельє виступив проти надмiрної державної опiки над молодим мiстом з боку iмперського чиновницького апарату. За пiдтримки iмператора у 1804 р. герцог домiгся зняття на деякий час з Одеси податкового тягаря, права «вiльного транзиту» для всiх товарiв, якi привозили морем в Одесу та далi до Європи.

Пiдкреслюючи «лiберальний соцiальний експеримент», де Рибас зазначав: «Не будемо дуже регулювати. Адже ми стоїмо на грунтi новому». Де Рiшельє намагався звести тиск чиновникiв до мiнiмуму, розвивати самоорганiзацiю суспiльства.

Iмператор Олександр Павлович надав де Рiшельє право вирiшувати питання, якi перевищують повноваження градоначальника. Де Рiшельє мав повноваження звертатися безпосередньо до iмператора для вирiшення мiсцевих питань (оминаючи вiдомчi iєрархiчнi заклади). Одеса негласно та «неформально» була видiлена iз загальної командно-адмiнiстративної системи Росiйської iмперiї, була «державою в державi».

За час правлiння де Рiшельє в Одесi побудованi сотнi кам'яних будинкiв, собор, театр, казарми, ринок, шляхетний виховний iнститут, комерцiйна гiмназiя, шiсть нижчих навчальних закладiв, двi лiкарнi, закладенi мiськi сади…

У своїх мемуарах де Рiшельє напише: «…Одеса та Новоросiя зробили такi успiхи в найкоротший термiн, як жодна держава свiту». Держава? Чи не планував де Рiшельє створити не лише iдеальне мiсто Одесу, а й iдеальну державу «пiд нього»? Це залишається таємницею, однак неочiкуваний прогрес Одеси, незважаючи на епiдемiї та вiйни, досi нерозгаданий феномен.

З березня 1805 р. де Рiшельє стає ще й Херсонським вiйськовим губернатором, начальником Катеринославської та Таврiйської губернiй (з 1804 р. де Рiшельє був ще й управителем справами переселенцiв Новоросiї). Пiд його владу потрапили великi територiї, на яких започатковувалися новi соцiально-економiчнi вiдносини.

Саме де Рiшельє культивував в Одесi масове насадження «масонського» дерева – бiлої акацiї, яку масони шанують як символ стiйкостi, безсмертя духу та вiдродження «вiльних каменярiв».

Вiн виписував з Iталiї саджанцi акацiї та власноруч, орудуючи заступом i лiйкою, висаджував саджанцi на вулицях мiста. Масонське «показове» презирство до смертi виявилось у де Рiшельє пiд час страшної епiдемiї чуми в Одесi, коли вiн особисто заходив у чумнi будинки, заспокоював помираючих. А коли робiтники вiдмовлялися ховати чумнi трупи (через страх бути зараженими), де Рiшельє сам брав лопату i рив могили для нещасних. На боротьбу проти вторгнення в Росiю вiйськ «тирана» Наполеона де Рiшельє вiддав майже всi свої заощадження – 40 тис. рублiв.